Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І. Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Житло План» про визнання договору недійсним, стягнення витрат, за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2012 року,

У січні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом посилаючись на те, що 22 грудня 2011 він уклав договір про надання послуг на придбання транспортного засобу з ТОВ «Авто Житло План», відповідно до якого товариство надає вказані послуги для придбання необхідного товару за попередньо накопичені кошти з частковою сплатою його вартості з наступною сплатою залишкової вартості протягом достатнього для учасника часу, а учасник програми «Авто Житло План» сплачує реєстраційний платіж, щомісячні платежі у рахунок оплати товару та адміністративні витрати на користь товариства.

При укладенні цього договору він сплатив ТОВ «Авто Житло План» 14 500 грн. Сплатою цих платежів у встановленому товариством розмірі товариство створило несправедливі умови, дисбаланс інтересів на свою користь, чим порушило його права як споживача. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливість умов договорів, порушення принципу рівності прав та обов'язків сторін є підставою для визнання їх недійсними.

Крім цього, діяльність товариства фактично є нечесною підприємницькою діяльністю, оскільки представник товариства ОСОБА_6 запевнив позивача, що вони укладають кредитний договір та після сплати реєстраційного платежу позивач отримає кошти на придбання автомобіля, які буде зараховано на рахунок автосервісу, обраного позивачем. Таким чином, відповідач нечесною підприємницькою діяльністю ввів його в оману, тому відповідно до ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" просив визнати цей договір недійсним та повернути сплачені кошти у сумі 14 500 грн. та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 12 червня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір № 043914 від 22 грудня 2011 року про надання послуг між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Житло План». Стягнуто з ТОВ «Авто Житло План» на користь ОСОБА_3 14 500 грн. суми реєстраційного платежу за договором, 2 тис. грн. витрат на правову допомогу, а всього 16 500 грн. Стягнуто з ТОВ «Авто Житло План» на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив з того, що позивач помилявся щодо істотних умов договору, щодо прав та обов'язків відповідача та не мав наміру укладати договір про надання послуг, умови договору складні для сприймання та містять у собі елементи договорів купівлі-продажу та доручення, що є підставою для визнання його недійсним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено того, що кошти внесені ним на виконання договору були отримані відповідачем шляхом обману, а також того, що відповідач ввів його в оману щодо обставин, що мають істотне значення.

З такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, оскільки цих висновків суд дійшов при неповному з'ясуванні обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що між ОСОБА_3 та ТОВ «Авто Житло План» 22 грудня 2011 року укладено договір з додатками (далі - Договір) про надання послуг за № 043914 з метою придбання транспортного засобу орієнтовною вартістю 290 тис. грн. (а. с. 4-9).

Відповідно до ст. 1 Договору його предметом є надання системи послуг, спрямованих на придбання товару через Програму «Авто-Житло», організовану товариством. Діяльність «Авто-Житло» регламентована Умовами діяльності Програми «Авто-Житло», що є додатком № 2 вищевказаного договору. Строк дії Договору з 22 грудня 2011 року по 22 грудня 2026 року.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «Авто Житло План» зобов'язалося надати послуги, зокрема: зареєструвати учасника програми, організовувати і проводити розподільчі акти щодо надання права на отримання обраного товару, здійснювати оплату товару, зазначеного у Додатку № 1, та забезпечувати отримання товару.

Згідно Додатку № 1 Договору позивач став учасником програми «Авто-Житло» по придбанню транспортного засобу орієнтовною вартістю 290 тис. грн., його щомісячний чистий платіж складає 1 611грн. 11 коп., щомісячні адмінвитрати 1 740 грн., а щомісячний повний платіж становить 3 351 грн. 11 коп. (а .с. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ (з наступними змінами і доповненнями) підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Частиною 3 вказаної статті забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами;3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту;7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ коштів; 9) послуги у сфері страхування та у системі накопичувального пенсійного забезпечення; 10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню; 11) факторинг; 11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і

за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Наведене свідчить про те, що перелік фінансових послуг, передбачений вказаним Законом (2664-14) не є вичерпним, визначення послуг як фінансових можливе при відповідності операцій критеріям, встановленим п. 5 ч. 1 ст. 1 даного Закону.

У листі Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 24 квітня 2009 року № 5737/12-12 також указано, що надання послуг при придбанні товарів у групах містить ознаки фінансової послуги, пов'язаної з прямим залученням фінансових активів від фізичних осіб. Водночас відповідно до ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватися лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Суд апеляційної інстанції, при ухваленні рішення, посилався на ст. 28 Закону та п. 11.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» № 3462-VІ (3462-17) та прийшов до висновку, що діяльність товариства є такою, що не заборонена діючим законодавством України та не стосується певних пірамідальних схем діяльності.

При цьому суд апеляційної інстанції, у порушення ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з'ясував, чи має ТОВ «Авто Житло План» відповідну ліцензію, які правовідносини охоплюються поняттям «операції з адміністрування придбання у групах», чи дійсно діяльність відповідача підпадає під цю категорію послуг та чи не відноситься ця діяльність до сфери фінансових послуг, урегульованих Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (2664-14) , чи не є діяльність відповідача пірамідальною схемою, унаслідок чого дійшов передчасного висновку про відмову у позові.

Таким чином оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому таке підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.