Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Голяшкіна О.В.,

Донця О.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_3, про скасування рішення, -

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 16.12.2014 року № 48-10/VI "Про розгляд заяв гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що оскаржуваним рішенням відповідач незаконно залишив межу між житловими будинками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без змін (згідно фактичного використання земельних ділянок та історично встановлених меж).

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року, відмовлено у відкритті провадження у справі.

У поданій касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши та обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки в спірних правовідносинах відповідач не здійснює владних управлінських функцій.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

За змістом позовної заяви, позивач вказує, що сільська рада незаконно прийняла оскаржуване рішення про залишення без змін межу між житловими будинками ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не взявши до уваги ряд документів, які підтверджують зворотне.

Згідно з статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з статтею 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

За змістом статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільських рад належить, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Аналіз викладених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства свідчить про те, що земельні спори стосовно меж земельних ділянок вирішуються сільськими радами як суб'єктами владних повноважень шляхом здійснення владних управлінських функцій на виконання повноважень, покладених на них Законом.

З тексту оскаржуваного рішення Ладижинської сільської ради убачається, що прийнято воно за результатом розгляду заяви позивача про встановлення межі між земельними ділянками та на виконання повноважень, наданих сільській раді Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) та Земельним кодексом України (2768-14) .

З огляду на викладене, колегія суддів вказує, що у спірних правовідносинах, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач здійснював владні управлінські функції на виконання наданих йому Законом повноважень, а відтак, даний спір повинен розглядатись в порядку адміністративного судочинства.

Посилання суду апеляційної інстанції на правову позицію Верховного суду України, відповідно до якої оспорювання правомірності набуття особою земельної ділянки має вирішуватись в порядку цивільного судочинства, є безпідставним, оскільки у спірних правовідносинах не йде мова про передачу у власність земельних ділянок.

За таких обставин, колегія суддів вказує на помилковість позиції судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 червня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2015 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_2 до Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області, третя особа: ОСОБА_3, про скасування рішення направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.