Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Ткачука О.С. Колодійчука В.М. Мартинюка В.І.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області про визнання недійсним рішення Зорянської сільської ради Рівненського району Рівненської області, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 жовтня 2010 року,

У квітні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом обґрунтовуючи вимоги тим, що є спадкоємцем за законом після смерті батька, ОСОБА_6, який помер в 1986 році. Після смерті батька ОСОБА_6 позивач своєчасно прийняв спадщину, але її не оформив. Як стало відомо позивачеві, на даний час власником всього будинковолодіння є відповідачка, яка успадкувала майно за заповітом після смерті ОСОБА_7 і на якого було оформлене свідоцтво про право власності на нерухоме майно після смерті ОСОБА_6 При цьому не було взято до уваги, що поряд з ОСОБА_7 майно ОСОБА_6 успадкував ще й позивач.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 27 серпня 2010 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 21 жовтня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Рівненської області від 21 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.