Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів: Дьоміної О.О., Дем'яносова М.В., Коротуна В.М.,Касьяна О.П., Штелик С.П.,розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_6 на дії Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року,

ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою на дії посадових осіб Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції щодо повернення без виконання виконавчого листа, виданого 26 травня 2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про зобов'язання управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова (далі - УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова) нарахувати та виплатити скаржнику підвищення до пенсії, яке передбачене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вважаючи, що відсутність у Державному бюджеті України фінансування присуджених судовим рішенням виплат не звільняє управління Пенсійного фонду України від його виконання та не може бути підставою для повернення державною виконавчою службою виконавчого листа, скаржник просив задовольнити скаргу та відновити виконавче провадження.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року, в задоволенні скарги відмовлено.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями ОСОБА_6 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані ухвали судів та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2010 року задоволено позов ОСОБА_6 до УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова (а.с. 22).

Визнано бездіяльність УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова щодо перерахунку пенсії ОСОБА_6 у період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», незаконною.

Зобов'язано УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Постановою апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2011 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2010 року змінено (а.с. 21).

Зобов'язано УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та сплатити ОСОБА_6 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», за період часу з 1 січня 2010 року по 31 серпня 2010 року.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

26 травня 2011 року Фрунзенським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист № 2-3949/10 р. про зобов'язання УПФУ у Фрунзенському районі м. Харкова нарахувати та виплатити скаржнику підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» за період часу з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням виплачених сум (а.с. 28).

12 квітня 2012 року постановою заступника начальника Фрунзенського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Сокуренко І.О. зазначений виконавчий лист повернуто стягувачеві (а.с. 27).

Вважаючи дії посадової особи державної виконавчої служби незаконними, ОСОБА_6 звернулася до суду зі скаргою.

Відмовляючи у задоволенні скарги на дії державного виконавця суди першої та апеляційної інстанції, постановляючи ухвали, керувалися положеннями ЦПК України (1618-15) .

Однак з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає закону та не ґрунтується на доказах, наявних у матеріалах справи.

Згідно зі статтею 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу (1618-15) , порушено їх права чи свободи.

Частиною 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» та частиною 2 статті 384 ЦПК України передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Разом з цим, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина 1 статті 15 ЦПК України).

Так, завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У пункті 3.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 9 вересня 2010 року № 19-рп/2010 (v019p710-10) встановлено, що усі публічно-правові спори, у яких хоча б однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, належать до адміністративної юрисдикції і за компетенцією мають бути розглянуті адміністративними судами (пункти 1, 2, 7 статті 3, частина 1 статті 17 КАС України). Це стосується також підсудності спорів, пов'язаних із соціальними виплатами, у яких за позовом фізичної особи відповідачем є суб'єкт владних повноважень.

Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (2195-15) цим Законом установлено правовий статус дітей війни і визначено основи їх соціального захисту та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Враховуючи викладене, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2010 року, змінене постановою апеляційного суду Харківської області від 11 березня 2011 року, ухвалене за нормами КАС України (2747-15) в порядку адміністративного судочинства у спорі, що виник між фізичною особою та суб'єктом владних повноважень щодо соціальних виплат дітям війни (а.с. 21, 22).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом (606-14) , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (606-14) та інших законів, а також рішеннями, що згідно з цим Законом (606-14) підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Таким чином, вирішуючи зазначену справу за правилами ЦПК України (1618-15) суди першої та апеляційної інстанції належним чином не звернули уваги на те, що скарга на дії державного виконавця щодо примусового виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі, відносить до компетенції адміністративних судів і підлягає розгляду та вирішенню у порядку, передбаченому КАС України (2747-15) .

Відповідно до частини 1 статті 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин, ухвали судів першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 336, 340 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 11 червня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 липня 2012 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.