Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Лесько А.О., Червинської М.Є.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до торгового центру «Будівельні матеріали «Дім, сад, город» про зобов'язання прийняти на роботу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу судді апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2012 року,

У червні 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що він є безробітним, а тому звернувся із заявою до відповідача про прийняття його на роботу. Однак, письмової відповіді на указану заяву відповідач не надав, чим на думку позивача, порушив його право на працю.

Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 жовтня 2011 року позовну заяву ОСОБА_3 визнано неподаною та повернуто позивачу у зв'язку із неусуненням недоліків указаної позовної заяви.

Ухвалою судді апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2012 року залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 10 жовтня 2011 та надано строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано сплатити судовий збір.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу судді апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та вирішити питання по суті.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу без руху, та надаючи строк для усунення її недоліків, а саме, сплати судового збору, виходив із того, що позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів того, що між сторонами виникли трудові правовідносини.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив захистити порушені трудові права, оскільки вважав незаконною відмову в прийнятті на роботу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Отже, правовідносини, що виникли між сторонами за своєю правою природою є трудовими та регулюються, зокрема, ст. 22 КЗпП України.

Таким чином, суддя апеляційного суду дійшов до необґрунтованого висновку про необхідність сплати заявником судового збору.

У зв'язку з наведеним ухвала апеляційного суду постановлена з порушенням норм процесуального права і в силу п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді апеляційного суду Львівської області від 1 березня 2012 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.