Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Швеця В.В.,

Олексієнка М.М.,

Рецебуринського Ю.Й.,

провівши у порядку письмового провадження касаційний розгляд адміністративної справи

за позовною заявою ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області (далі - Управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Тростянецького районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_4 за вислугу років, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) , у розмірі 90% від суми заробітної сплати, визначеної у довідці Прокуратури Вінницької області від 2 червня 2016 року № 18/176. Зобов'язано Управління ПФУ перерахувати ОСОБА_4 пенсію із середнього місячного заробітку, зазначеного у довідці Прокуратури Вінницької області від 2 червня 2016 року № 18/176, відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції від 5 листопада 1991 року із змінами, що внесені до 1 жовтня 2011 року, виходячи з розрахунку 90% від середнього місячного заробітку з 1 січня 2016 року, без обмежень максимального розміру та здійснити відповідні виплати.

Не погоджуючись з вказаною постановою, Управління ПФУ оскаржило її в апеляційному порядку.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року зупинено апеляційне провадження у даній справі до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності статті 22 Конституції України абзацу 5 підпункту 2 пункту 42 Розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) , яким викладено у новій редакції частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру".

Не погоджуючись з ухвалою апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зупиняючи провадження у справі, апеляційний суд, посилаючись на пункт 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, виходив з того, що розгляд справи є неможливим до вирішення Верховним Судом України питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності статті 22 Конституції України абзацу 5 підпункту 2 пункту 42 Розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) , яким викладено у новій редакції частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру".

Проте з такими підставами зупинення провадження у справі погодитися не можна.

Перелік підстав для зупинення провадження у справі передбачений статтею 156 КАС України та є вичерпним. Так, пунктом 3 частини другої цієї статті передбачено, що суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що підставою для зупинення провадження у справі є наявність у провадженні Конституційного Суду України справи щодо неконституційності певного правового акту або його положення, що належить застосувати в адміністративній справі, чи щодо офіційного тлумачення такого акта або положення, або якщо у провадженні іншого суду є справа, рішення у якій матиме преюдиційне значення для цієї адміністративної справи.

При цьому, для застосування цієї підстави має бути достовірна інформація про наявність у провадженні того чи іншого суду іншої справи. Якщо провадження у такій справі не відкрито, це виключає застосування зазначеної підстави.

За перевіркою матеріалів справи, 23 серпня 2016 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу про звернення на підставі частини п'ятої статті 9 КАС України до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо відповідності статті 22 Конституції України абзацу 5 підпункту 2 пункту 42 Розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (76-19) , яким була викладена у новій редакції частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру".

Однак, звернення до Верховного Суду України для вирішення подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта (частина п'ятої статті 9 КАС України) не тягне за собою зупинення провадження в адміністративній справі, зокрема, на підставі передбаченої пунктом 3 частини другої статті 156 КАС України, оскільки таке звернення має виключно характер інформування.

За таких обставин, ухвалу апеляційного суду про зупинення апеляційного провадження у справі не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, а справа направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 222, 227, 231 КАС України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 серпня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.