Колегія суддів cудової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Дем'яносова М.В., Касьяна О.П., Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2012 року,

У січні 2010 року публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ КБ «Надра») звернулося до суду з позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 19 лютого 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір про надання кредиту в розмірі 90 000 дол. США зі строком їх повернення до 18 лютого 2014 року.

19 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки. Позичальник умов кредитного договору не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість. Позивач просив стягнути суму заборгованості за кредитом шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та реалізувати її з аукціону (публічних торгів).

Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2012 року, позов ПАТ КБ «Надра» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором станом на 26 липня 2010 року в розмірі 833 279 грн. 57 коп. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 шляхом реалізації з аукціону (публічних торгів) та інше майно боржників на випадок недостатності коштів від реалізації квартири.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 19 лютого 2007 року ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір про надання кредиту в розмірі 90 000 дол. США зі строком повернення до 18 лютого 2014 року.

19 лютого 2007 року з метою забезпечення виконання основного зобов'язання між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1. Зобов'язання за вказаними кредитними договорами позичальником порушувалися, що призвело до утворення заборгованості.

Задовольняючи позов та ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що у разі невиконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, повністю з такими висновками погодитися не можна.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У порушення вимог зазначеної норми Закону (898-15) , суд першої інстанції не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Обставини, пов'язані із визначенням ціни предмета іпотеки, судом першої інстанції не з'ясовані, особам, які беруть участь у справі, не пропонувалось подати докази з приводу цих обставин (ч. 4 ст. 10 ЦПК України), а апеляційним судом вказана помилка не виправлена.

Крім того, відповідно до п. 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

При цьому суд не може одночасно звернути стягнення на предмет іпотеки та стягнути суму заборгованості за кредитним договором. У такому випадку суд має зазначити в резолютивній частині рішення лише про звернення стягнення на предмет іпотеки із зазначенням суми заборгованості за кредитним договором, а сам розрахунок суми заборгованості має наводитись у мотивувальній частині рішення. Винятком є ситуація коли особа позичальника є відмінною від особи іпотекодавця з урахуванням положення статті 11 Закону України «Про іпотеку» (або статті 589 ЦК щодо заставодавця).

Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обв'язки останнього та процедура продажу визначені ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Вказані порушення судами норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, тому оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині вирішення вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» про звернення стягнення на предмет іпотеки не можуть вважатись законними і обґрунтованими та в силу ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню, справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Заочне рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 вересня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 06 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.