Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Журавель В.І., Писаної Т.О.,Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Ужгородської міської ради, відділу Держкомзему у м. Ужгороді про скасування державного акту, встановлення порядку користування земельною ділянкою та виділ земельної ділянки в натурі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2012 року,

У березні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона є власником квартири НОМЕР_2 АДРЕСА_1. Відповідачі, які є власниками квартири № НОМЕР_1 у цьому ж будинку, отримали у власність земельну ділянку біля будинку в порушення встановленого законом порядку, а саме з порушенням її права щодо отримання земельної ділянки як співвласника цього будинку у розмірі, що відповідає належній їй частці у цьому будинку. Посилаючись на указані обставини та положення статей 42, 86- 89, 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), 364, 368 Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), позивач просила задовольнити її позовні вимоги з урахуванням наданих уточнень про визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, видані відповідачам, встановлення порядку користування земельною ділянкою та виділення їй в натурі земельної ділянки.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2012 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить вказане рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В наданих до суду запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 зазначають, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи апеляційним судом не порушені норми процесуального права, а тому це судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - відхилити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що на підставі спірних державних актів відповідачам надана земельна ділянка без погодження з іншими співвласниками будинку їх розміру та місця розташування. Крім того, при визначенні розміру земельної ділянки не були враховані частки сторін у володінні будинком. Встановивши частку сторін у власності на будинок суд вирішив спір щодо порядку користування земельною ділянкою біля будинку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що передача у власність відповідачам земельної ділянки не порушує прав позивача, оскільки така передача проведена з урахуванням згоди інших співвласників будинку АДРЕСА_1, в тому числі і попередньої власниці квартири № НОМЕР_2, а тому відсутні передбачені законом підстави для визнання спірних актів недійсними.

Проте з такими висновками обох судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Судами встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 складається із трьох ізольованих квартир. Позивачка по справі ОСОБА_6 та відповідачі по справі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 мешканці вказаного будинку. Їхні квартири приватизовані у зазначеному багатоквартирному жилому будинку. ОСОБА_6 придбала квартиру № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 27 грудня 2007 року з ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які набули квартиру в порядку приватизації. Право власності позивачки зареєстроване у виді цілої частини на належну їй квартиру.

Вирішуючи спір щодо порядку володіння, користування спірною земельною ділянкою, місцевий суд виходив з того, що спірна земельна ділянка належить сторонам у справі на праві спільної часткової власності, не зазначивши при цьому внаслідок яких встановлених судом обставин, які передбачені у ст. 87 ЗК України, таке право виникло.

Апеляційний суд переглядаючи рішення місцевого суду дійшов висновку, що в силу п. в ч. 2 ст. 89 ЗК України земельні ділянки співвласників жилого будинку перебувають у спільній сумісній власності. У зв'язку з цим поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено згідно із вимогами ч. 5 вказаної статті за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом, не звернувши при цьому уваги на ту обставину, що сторони даного спору є власниками квартир у багатоквартирному будинку.

Відповідно до ст. 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Суди в порушення процесуальних норм не встановили наступні обставини: чи є спірна земельна ділянка прибудинковою територією, можливість передачі якої у власність окремих громадян законом не передбачена; чи спірна земельна ділянка є спільною власністю громадян (частковою, що виникла з перелічених у ст. 87 ЗК України підстав або сумісною, що виникла з перелічених у ч. 2 ст. 89 ЗК України підстав), та не зазначила доказів, якими підтверджуються відповідні обставини.

Встановлення вказаних обставин необхідне для вирішення спору щодо можливості виділення у власність окремих громадян спірної земельної ділянки взагалі та у який спосіб.

Крім того, вирішуючи спір в частині скасування державного акта про право власності на земельну ділянку судам необхідно звернути увагу на ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України, згідно із якою захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та з'ясувати на підставі якого рішення видані оскаржувані акти, чи є на момент розгляду справи відповідне рішення, як право установчий документ, чинним.

Таким чином, судами порушені норми процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому на підставі ч. 2 ст. 338 ЦПК України, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2012 року та рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 22 червня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.