6-26487св12 Про стягнення грошових коштів, переданих відповідно до умов попереднього договору - 24.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, за касаційними скаргами ОСОБА_8 та представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9, на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року,

ОСОБА_7 звернувся до суду із позовом до відповідача та просив ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_8 на його користь 1 594 080 тис. грн - грошові кошти, отримані ОСОБА_8 відповідно до умов попереднього договору від 14 липня 2008 року, як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами, посилаючись на те, що 14 липня 2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 посвідчено попередній договір, згідно з яким ОСОБА_8 та ОСОБА_7 домовилися не пізніше 14 жовтня 2008 року укласти договори купівлі-продажу будинку та частин двох земельних ділянок.

З метою виконання зобов'язань щодо підписання основних договорів ОСОБА_7 передав, а ОСОБА_8 прийняла попередню оплату в розмірі 968 420 тис. грн, що еквівалентно 200 тис. дол. США за курсом НБУ 4,8421 за 1 дол. США. Оскільки в зазначений у попередньому договорі строк, а саме: до 14 жовтня 2008 року, основні договори укладені не були, на думку позивача у відповідачки виник обов'язок повернути кошти, отримані нею в якості попередньої оплати в рахунок суми за основними договорами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року позов ОСОБА_7 залишено без задоволення.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року вищевказане рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, позов ОСОБА_7 задоволено, стягнуто із ОСОБА_8 на користь позивача 1 594 080 грн, як повернення попередньої оплати в рахунок суми за основними договорами, вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 просила скасувати рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_7 - ОСОБА_9 просила змінити рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року та доповнити наступним: «стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 1 609 грн 50 коп. судового збору», посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 підлягає відхиленню, а касаційна скарга ОСОБА_8 підлягає задоволенню, на таких підставах.

Судом першої інстанції встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10 14 липня 2008 року посвідчено попередній договір між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 згідно з п. 1 цього договору сторони, виражаючи взаємне волевиявлення, зобов'язалися у майбутньому, не пізніше 14 жовтня 2008 року включно, укласти договори купівлі продажу будинку та частини двох земельних ділянок, а саме: будинку, загальною площею 952,8 м2, житловою площею 166 м2, у АДРЕСА_1 та частину земельної ділянки площею 0,0670 га, від земельної ділянки площею 0,0750 м2, цільове призначення земельної ділянки: ведення особистого селянського господарства, і частину земельної ділянки площею 0,02692 га, від земельної ділянки площею 0,3000 м2, цільове призначення земельної ділянки: будівництво та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що розташовані по АДРЕСА_1, РЖК «Альбатрос»( об'єкти ).

Пунктом 2 попереднього договору зазначено, що сторони домовились укласти та нотаріально посвідчити основні договори об'єктів, указаних у п. 1 цього договору, не пізніше 14 жовтня 2008 року за ціною 6 058 тис. дол. США, а саме: вищезазначений будинок за ціною 3 230 тис. дол. США, частину земельної ділянки площею 0,0670 га, від земельної ділянки площею 0,0750 м2, за ціною 128 тис. дол. США, частину земельної ділянки площею 0,02692 га, від земельної ділянки площею 0,3000 м2, за ціною 2 700 тис. дол. США, які підлягають сплаті у гривнях за середнім комерційним курсом купівлі долара США.

Згідно з п. 3 попереднього договору ОСОБА_8 з метою виконання в наступному зобов'язання по підписанню та виконанню умов основних договорів, прийняла попередню оплату від ОСОБА_7 у розмірі 968 420 тис. грн, що складає еквівалент 200 тис. дол. США.

Як убачається із п. 4 попереднього договору, у випадку відмови або ухилення від укладення основних договорів, будь-якого з вищевказаних об'єктів ОСОБА_7 до 14 жовтня 2008 року включно, гроші у розмірі 968 420 тис. грн залишаються у ОСОБА_8

Судом першої інстанції також взято до уваги, те що даних, які б свідчили про відмову від укладення або ухилення від укладення основних договорів, будь-якого з вищевказаних об'єктів, ОСОБА_8 до 14 жовтня 2008 року не надано. Відповідачем надано документи, які свідчать про наявність у ОСОБА_8 усіх необхідних документів для укладення основних договорів у строк, визначений попереднім договором, а саме: 14 жовтня 2008 року.

Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, керувався тим, що судом першої інстанції не певно досліджено обставини справи, оскільки відповідач усупереч вимогам попереднього договору купівлі-продажу не підготовив та не отримав документи, передбачені п. 6 договору в повному обсязі.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що згідно з п. 3 попереднього договору з метою виконання в наступному зобов'язань по підписанню та виконанню умов основних договорів, ОСОБА_7 до підписання договору передав, а ОСОБА_8 прийняла попередню оплату в розмірі 968 420 грн, що еквівалентно 200 тис. дол. США (за курсом НБУ 4,8421 грн за 1 долар США). Цю суму сторони визначили як попередня оплата в рахунок суми за основними договорами. Як у визначений в договорі строк до 14 жовтня 2008 року, так і в подальшому основні договори між сторонами не укладено. Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору, укладеного сторонами. Оскільки основні договори купівлі-продажу в установленому законом порядку між сторонами не укладено, передана ОСОБА_7 відповідачу сума коштів в розмірі 968 420 грн, що еквівалентно 200 тис. дол. США є авансом, який підлягає поверненню позивачу у цьому ж розмірі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

У порушення вимог ст. ст. 212 - 214 ЦПК України суд апеляційної інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Так, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 3 ст. 635 ЦК України зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, про те, що відповідачем було підготовлено всі документи, які відповідно до законодавства, чинного на момент укладення попереднього договору, були необхідними для його укладення, державні акти на право власності на земельні ділянки, висновки про обмеження (обтяження) по використанню земельної ділянки, технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, кадастровий план земельних ділянок, довідка про право власності. Також, судом вірно встановлено, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ним вчинялися будь-які дії до 14 жовтня 2008 року чи після, щодо погодження з ОСОБА_8 дати та місця укладення основних договорів

Таким чином, установивши дійсні обставини справи, суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_8 жодних дій з ухилення не вчинила, всі передбачені законом документи для укладення основних договорів підготувала, а тому позовні вимоги ОСОБА_7 про повернення грошових коштів та штрафу з підстав відмови (ухилення) ОСОБА_8 від укладення основних договорів задоволенню не підлягає.

Крім того, відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу (1618-15) , в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду як на підставу для часткового задоволення позовних вимог посилалася на положення ст. 570 ЦК України, однак позивач до суду із даних підстав не звертався.

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону, не звернув увагу на вищевикладене, у зв`язку з чим рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано апеляційним судом.

Доводи касаційної скарги представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Керуючись статтями 333, 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити.

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9, відхилити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2012 року скасувати, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2012 року залишити в силі.