Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О.,

Хопти С.Ф., Черненко В.А.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки «Добросвіт» до ОСОБА_5 ОСОБА_3 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Добросвіт», треті особи: ОСОБА_5 товариство з обмеженою відповідальністю «Макот», приватне підприємство «Валмак-2002», про визнання договору поруки припиненим за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2012 року,

У листопаді 2010 року КС «Добросвіт» звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 23 березня 2007 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит в розмірі 190 000 грн. на строк 60 місяців, до 23 березня 2012 року, під 34 % річних. У забезпечення виконання умов кредитного договору між

КС «Добросвіт» та ОСОБА_3, між КС «Добросвіт» та ТОВ «Макот», а також між КС «Добросвіт» та ПП «Валмак-2002» укладені договори поруки. Оскільки ОСОБА_5 не виконує умови щодо виконання кредитного договору та станом на 15 листопада 2010 року утворилась заборгованість в розмірі 292 689, 44 грн., КС «Добросвіт» просила стягнути у солідарному порядку заборгованість, що утворилась, з ОСОБА_5, ОСОБА_3,

ТОВ «Макот», ПП «Валмак-2002».

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом, посилаючись на те, що

КС «Добросвіт» двічі підвищила відсоткову ставку за кредитним договором, укладеним 23 березня 2007 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_5, поручителем за яким він є: з 21 січня 2009 року - з 34 до 39 % річних, а з

21 квітня 2009 року, збільшивши таким чином його відповідальність, на що він згоди не давав, а тому просив на підставі ст. 559 ЦК України визнати договір поруки припиненим з 21 січня 2009 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2012 року, позов КС «Добросвіт» задоволено частково.

З ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стягнуто у солідарному порядку заборгованість в розмірі 406 882, 24 грн., з яких 132 997, 30 грн. заборгованість за кредитним договором, 107 050, 26 грн. заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за умовами п.1 кредитного договору, 166 834, 68 грн. - заборгованість по нарахованим та несплаченим відсоткам за користування кредитом за умовами п. 6.5 кредитного договору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення в частині вирішення його зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, а також скасувати судові рішення в частині стягнення з нього заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині судові рішення не оскаржуються, тому згідно зі ст. 335 ЦПК України не переглядаються.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання договору поруки припиненим, суди виходили з того, що умовами кредитного договору передбачено підвищення відсоткової ставки, а тому ОСОБА_3, укладаючи договір поруки, заздалегідь погодився на збільшення своєї відповідальності. Отже, кредитна спілка не повинна була отримувати його згоду як поручителя на підвищення відсотків. Посилаючись на вказані обставини, суди дійшли висновку про солідарне стягнення заборгованості з позичальника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_3

Проте погодитись з судовими рішеннями в частині, що стосується зустрічного позову ОСОБА_3 не можна з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а, отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим (п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Судами встановлено, що 23 березня 2007 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір № 00099 на суму 190 000 грн. на строк до 23 березня 2012 року із сплатою 34 % річних. За п. 1.6 договору сторони погоджуються, що розмір плати за користування кредитом не є остаточним та може бути змінений за згодою сторін. Цим же пунктом визначено порядок збільшення процентної ставки.

23 березня 2007 року між КС «Добросвіт» та ОСОБА_3 укладено договір поруки, за умовами якого до його зобов'язань віднесено виконання зобов'язання боржника ОСОБА_6 за кредитним договором, а саме погашення кредиту у розмірі 190 000 грн., сплати відсотків, штрафу, пені та інших платежів. Пунктом 5.5 договору поруки передбачено, що зміни та доповнення до договору поруки вносять за згодою сторін та оформляються додатковими угодами.

Тобто, за змістом як кредитного договору, так і договору поруки будь які зміни до кредитного договору та договору поруки, до яких віднесено змінення відсоткової ставки в бік її збільшення, має відбуватись у певному порядку, зокрема через повідомлення сторони про таке збільшення та через укладення додаткових угод.

З 21 січня 2009 року КС «Добросвіт» підвищено відсоткову ставку за кредитним договором з 34 до 39 % річних, а 21 квітня 2009 року відсоткову ставку підвищено до 44 % річних без повідомлення ОСОБА_3 та без укладення з ним додаткових угод.

Отже, вирішуючи позов КС «Добросвіт» до ОСОБА_3 як до поручителя та зустрічний позов ОСОБА_3 в частині припинення договору поруки, суди не звернули уваги на фактичні обставини справи, а саме на умови договору поруки, та не дали оцінку тим обставинам, що умовами кредитного договору та договору поруки не встановлено безумовної згоди поручителя на збільшення розміру його відповідальності через підвищення відсоткової ставки боржника, а тому відповідно до положень ч. 1 ст. 559 ЦК України у разі, якщо внаслідок зміни основного зобов'язання без його згоди як поручителя збільшується обсяг його відповідальності, він на підставі

ст. 559 ЦК України має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судові рішення в частині вирішення позову КС «Добросвіт» до ОСОБА_3 як до поручителя та зустрічного позову ОСОБА_3 про припинення договору поруки не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 січня

2012 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня

2012 року скасувати в частині вирішення позову кредитної спілки «Добросвіт» до ОСОБА_3 про стягнення суми, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до кредитної спілки «Добросвіт», треті особи: ОСОБА_5 товариство з обмеженою відповідальністю «Макот», приватне підприємство «Валмак-2002», про визнання договору поруки припиненим.

Справу за цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.