6-31338св12 Про визнання права власності на спадковий будинок - 24.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та стягнення суми, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 03 липня 2012 року,

У листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності та стягнення суми, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його дружина - ОСОБА_6 Після її смерті залишилася спадщина, а саме: будинок АДРЕСА_1, який вона заповіла своєму сину - ОСОБА_4 На час відкриття спадщини він був непрацездатний і мав право на обов'язкову частку у спадщині.

У червні 2010 року позивач дізнався про те, що вказаний будинок ОСОБА_4 проданий ОСОБА_5 за 90 059 грн.

ОСОБА_3 указував на те, що оскільки він не відмовився від обов'язкової частки у спадщині тому має право на неї.

Позивач просив суд визнати за ним право власності на ј частини спірного будинку.

У грудні 2011 року ОСОБА_3, уточнивши позовні вимоги, просив або визнати за ним право власності на ј частини зазначеного будинку або стягнути з ОСОБА_4 вартість цієї частини в розмірі 22 514 грн.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на корись ОСОБА_3 вартість ј частки домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірі 22 514 грн. 75 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 03 липня 2012 року рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ј частини домоволодіння АДРЕСА_1, як на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено, що позивач є таким, що прийняв спадщину після смерті його дружини, а тому за ним слід визнати право власності на ј спірного будинку.

Однак з такими висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1241 ЦК України право на обов'язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Установлено, що ОСОБА_3 перебував у шлюбі з ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

На підставі рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 16 липня 1980 року ОСОБА_6 належав будинок АДРЕСА_1

17 травня 1994 року ОСОБА_6 склала заповіт, яким заповіла зазначений будинок своєму синові ОСОБА_4

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 08 квітня 2008 року за ОСОБА_4 було визнано право власності на спірний будинок в порядку спадкування за заповітом, після смерті матері - ОСОБА_6 (а.с. 12-13).

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 01 серпня 2011 року вказане рішення суду першої інстанції було скасовано й ухвалено нове рішення, яким за ОСОБА_4 визнано право власності у порядку спадкування за заповітом на ѕ частини указаного будинку. Крім того, установлено, що ОСОБА_3 має право на обов'язкову частку у цьому будинку, як непрацездатний вдівець і який від своєї частки у встановленому законом порядку не відмовлявся.

15 червня 2010 року ОСОБА_4 продав спірний будинок ОСОБА_5 за 90 059 грн. (а.с. 9-10).

19 грудня 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про зміну предмета позову та просив або визнати за ним право власності на ј частини спірного будинку або стягнути на його користь грошову суму в розмірі 22 514 грн. 75 коп., що дорівнює ј частини цього будинку (а.с. 31).

Позивач не звертався до суду про визнання договору купівлі-продажу спірного будинку не дійсним, матеріали справи не містять доказів недійсності вказаного договору.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та стягнення з ОСОБА_4 на користь позивача 22 514 грн. 75 коп. вартості ј частини зазначеного будинку.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Донецької області від 3 липня 2012 року скасувати, рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 21 травня 2012 року залишити в силі