Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А.,

суддів: Маляренка А.В., Нагорняка В.А.,

Матвєєвої О.А., Писаної Т.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці, третя особа: профком вільної профспілки Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2012 року,

У грудні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_3 посилалась на те, що з березня 2007 року вона працювала у відповідача на посаді провідника пасажирських вагонів. Наказом від 20 вересня 2011 року її було звільнено на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України. Копію зазначеного наказу вона отримала тільки 12 грудня 2011 року. Вважала, що її звільнення відбулось з порушенням вимог діючого законодавства, оскільки попередньої згоди профспілкового органу первинної організації отримано не було та профспілка відмовилась надати таку згоду. Просила поновити їй строк на звернення до суду, поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_3 строк на звернення до суду. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді провідника пасажирських вагонів Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці. Стягнуто з Харківської вагонної дільниці №1 Південної залізниці на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 161,80 грн. В іншій частині позов залишено без задоволення. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за 1 місяць допущено до негайного виконання.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2012 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працювала у відповідача згідно з контрактом №501 від 27 березня 2007 року на посаді провідника пасажирських вагонів. Додатковою угодою від 18 березня 2008 року дію контракту продовжено на строк до 26 березня 2009 року. Додатковою угодою від 03 березня 2009 року дію контракту продовжено на строк до 26 березня 2018 року.

Також судами встановлено, що при перевірці пасажирського поїзду №180 «Луганськ-Харків» 29 серпня 2011 року у вагоні №1/30361, в якому провідником працювала ОСОБА_3, було виявлено п'ять безквиткових пасажирів. Наказом № 1320 від 20 вересня 2011 року ОСОБА_3 була звільнена з посади провідника пасажирських вагонів на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з порушенням умов контракту.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контракт переукладався декілька разів, а тому на підставі ст. 39-1 КЗпП України, вважав його таким, що укладений на невизначений строк та дійшов висновку про те, що звільнення позивачки відбулося з порушенням вимог трудового законодавства України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідач правомірно звільнив позивачку з роботи на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з порушенням умов контракту.

Пунктом 8 ст. 36 КЗпП України в якості підстави припинення трудового договору передбачено підстави, зазначені в контракті.

Відповідно до частини третьої статті 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватись угодою сторін. Сфера застосування контакту визначається законами України.

Частиною 3 ст. 15 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що працівники залізничного транспорту загального користування, які здійснюють обслуговування пасажирів, працевлаштовуються на підприємства пасажирського залізничного транспорту загального користування за контрактною формою трудового договору. Перелік категорій та посад працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року №764 (764-97-п) . Серед інших категорій працівників залізничного транспорту, які працевлаштовуються за контрактною формою трудового договору, цим переліком віднесено і провідників пасажирських вагонів.

Судом апеляційної інстанції правильно встановлено, що з боку позивачки мало місце перевезення п'яти безквиткових пасажирів, чим остання порушила умови трудового контракту.

Вирішуючи спір, апеляційний суд вірно виходив з того, що позивачка ОСОБА_3 порушила умови трудового контракту, що є підставою для дострокового розірвання трудового контракту на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції дотримано вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна правова оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням вказаних норм, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 07 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.