Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Юровської Г.В., Мазур Л.М., Маляренка А.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсними договорів дарування, визнання права власності на частину квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_7 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2012 року,

У травні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, вимоги якого у процесі розгляду справи доповнив та остаточно просив визнати недійсними договори дарування квартири АДРЕСА_1, визнати право власності на Ѕ частину квартири та витребувати її з чужого незаконного володіння. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Херсонської міської ради №401 від 3 листопада 1994 року його сім'ї на склад з трьох осіб було видано ордер на вселення до вищевказаної квартири. 25 травня 1998 року його дружина ОСОБА_8 оформила на своє ім'я свідоцтво про право приватної власності на квартиру, а в лютому 2001 року - видала своїй сестрі ОСОБА_9 довіреність на право управління майном, яка в свою чергу подарувала вказану квартиру своїй дочці ОСОБА_6, про що позивач довідався згодом, як і про розірвання його з ОСОБА_8 шлюбу, що сталось у грудні 2001 року. У серпні 2004 року ОСОБА_6 подарувала квартиру ОСОБА_8, яка оформила на неї право власності. Із наведених підстав позивач просив визнати недійсними договори дарування, визнати за ним право власності на частину квартири, оскільки вона є спільним сумісним майном подружжя та витребувати її з чужого незаконного володіння.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2012 року, позов задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1, витребувано з володіння ОСОБА_7 на користь позивача Ѕ частину вказаної квартири. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, а також врахувавши обставини справи, обґрунтовано виходив з доведеності позову відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України та наявності передбачених ст.ст. 330, 388 ЦК України підстав для витребування квартири з чужого незаконного володіння та визнання за позивачем права власності на частину квартири. Суди правильно визначились з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 21 грудня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 15 березня 2012 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.