Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Луспеника Д.Д.,

суддів: Гулька Б.І., Хопти С.Ф.,

Лесько А.О., Черненко В.А.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє по довіреності в інтересах ОСОБА_4, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року,

У листопаді 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що на протязі 2007-2008 років ОСОБА_4 отримала від нього грошові кошти, що посвідчується відповідними розписками, для придбання для нього та на його ім'я земельних ділянок у Бориспільському районі Київської області та Автономній Республіці Крим, іншого нерухомого майна та для внесення благодійної допомоги з метою сприяння у виділенні земельних ділянок. Оскільки відповідачка свої зобов'язання щодо придбання майна та земельних ділянок не виконала, після уточнення позовних вимог, просив стягнути на його користь заборгованість по грошових коштах, отриманих по розписках - 739 016 грн., суми інфляційних втрат - 195 100 грн. 22 коп., 3% річних - 62 861 грн. 43 коп., суми заборгованості по грошових коштах, отриманих без складання розписок - 1 087 464 грн. 90 коп. та суму процентів нарахованих за обліковою ставкою НБУ - 840 240 грн. 34 коп.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30 січня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_3 719 016 грн., судові витрати у сумі 1 820 грн., а всього 720 836 грн. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, який діє по довіреності в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачка зобов'язання, передбачені у розписках від 03 березня 2008 року, від 10 березня 2008 року та від 30 вересня 2007 року не виконала, тому відповідно до ст. 1212 ЦК України зобов'язана повернути безпідставно набуті кошти позивачеві.

З такими висновками повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

По справі встановлено, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 грошові кошти, про що надала розписки від 03 березня 2008 року на суму 80 тис. доларів США для придбання земельної ділянки, розташованої на території Окунівської сільської ради Чорноморського району Автономної Республіки Крим, що належить ОСОБА_6 на підставі державного акту від 07 липня 2006 року № 112934 серії КМ, загальною площею 42, 791 га (а. с. 5), від 10 березня 2008 року на суму 64 тис. грн. для придбання автомобіля Лада 217030 з метою передачі цього автомобіля як благодійний внесок Чорноморській міській лікарні (а. с. 6), від 30 вересня 2007 року на суму 20 тис. грн. для перерахування інвестиційного внеску на рахунок міської адміністрації м. Чорноморське Автономної Республіки Крим (а. с. 7).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка не заперечувала отримання вказаних коштів, однак не визнала підстав для їх повернення, оскільки вважала свої зобов'язання виконаними.

Відповідно до відповіді головного лікаря Чорноморської міської лікарні та доданих письмових документів, ОСОБА_4 дійсно придбано автомобіль марки Лада 217030 в якості благодійного внеску Чорноморській міській лікарні у сумі 60 600 грн. та передано лікарні вказаний автомобіль (а. с. 102-107).

На зазначену обставину ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 посилалися в апеляційній скарзі.

Проте, суд апеляційної інстанції всупереч вимог ст. 303 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернув та безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідачки загальної суми 720 836 грн., у тому числі 64 тис. грн., переданих їй для придбання автомобіля у вигляді благодійного внеску Чорноморській міській лікарні.

Оскільки у порушення вимог ст. 303, 315 ЦПК України судом апеляційної інстанції належно не перевірені доводи апеляційної скарги та не наведено мотивів, з яких такі доводи відхилені, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє по довіреності в інтересах ОСОБА_4, задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.