Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого Євтушенко О.І., суддів: Євграфової Є.П., Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г., Ситнік О.М., розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання шлюбу недійсним та виселення з житлового приміщення за касаційною скаргою ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_8, на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року,

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обгрунтування, що його батько ОСОБА_9 влітку 2010 року надав дозвіл ОСОБА_10 на тимчасове проживання у належному йому на праві власності будинку АДРЕСА_1ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1, на частину якого претендує відповідач, як дружина померлого, чим порушує право позивача на спадкування.

Крім того, позивач з'ясував, що його батько та відповідачка у жовтні 2008 року зареєстрували шлюб.

Посилаючись на те, що батько за свого життя про укладений шлюб не повідомляв, після смерті дружини - матері позивача наміру одружуватися повторно не мав, тому позивач просив визнати укладений 10 жовтня 2008 року шлюб недійсним з підстав його фіктивності та виселити ОСОБА_7 із спірного будинку.

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 березня 2012 року позов задоволений частково.

Ухвалено визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_6 - ОСОБА_8, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов в частині визнання укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт постійного проживання в будинку ОСОБА_9, а також, що усталених відносин, притаманних подружжю, після реєстрації шлюбу, у них не було.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_9, як власник спірного будинку, не давав згоди на реєстрацію відповідачки в ньому та не повідомив голову квартального комітету про факт проживання ОСОБА_7 без реєстрації в даному будинку.

Вирішуючи спір в частині виселення ОСОБА_7 із спірного будинку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у вказаному будинку не зареєстрована, більше року не проживає, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що факт спільного проживання відповідачки з батьком позивача не заперечується останнім, а висновок суду першої інстанції про фіктивність шлюбу не ґрунтується на зібраних у справі доказах та не відповідають встановленим обставинам справи.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ст.ст. 213- 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 10 жовтня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_9 помер.

Судом першої інстанції встановлено, що за життя ОСОБА_9 про свої наміри одружитися нікому не повідомляв, не давав згоди ОСОБА_7 на реєстрацію у належному йому будинку, не поставив до відома голову квартального комітету про факт проживання відповідачки у будинку та віддав на зберігання будинкову книгу ОСОБА_11

Відповідно до ч. 2 ст. 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його у укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім'ї та набуття прав та обов'язків подружжя.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що за рішенням суду шлюб обов'язково визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності (ст. 40 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч.2 ст. 28 СК України, розділу 2 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18 жовтня 2000 року (z0719-00) та зареєстрованих за № 719/4940 (із змінами та доповненнями), шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.

Крім того, нормами Сімейного кодексу України (2947-14) встановлено, що для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява про державну реєстрацію шлюбу до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Особи, які раніше перебували у шлюбі, можуть зареєструвати повторний шлюб за умови пред'явлення документів, що підтверджують припинення попереднього шлюбу (свідоцтво про розірвання шлюбу, рішення суду про розірвання шлюбу, про визнання шлюбу недійсним, яке набрало законної сили,

свідоцтво про смерть одного з подружжя, висновок відділу державної

реєстрації актів цивільного стану про анулювання актового запису

про шлюб, який є недійсним тощо).

З огляду на викладене, посилання апеляційного суду на те, що висновок суду першої інстанції в частині визнання шлюбу недійсним не ґрунтується на зібраних у справі доказах та не відповідає встановленим обставинам справи є передчасним, оскільки судами не було досліджено дотримання процедури державної реєстрації шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7, передбаченої законодавством.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_7 із спірного будинку, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка у вказаному будинку не зареєстрована та більше року не проживає.

Апеляційний суд, спростовуючи висновок суду першої інстанції, виходив з того, що ОСОБА_7 поселилася у спірному будинку як член сім'ї власника, а тому на підставі ч. 1 ст. 405 ЦК України має право користування цим житлом, а відсутність реєстрації у житловому приміщенні одного із подружжя не підтверджує відсутність наміру створення сім'ї та набуття прав і обов'язків подружжя.

Дані висновки судів є помилковими та такими, що не відповідають вимогам ч.4 ст. 45 СК України, якою передбачено, що особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацію з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання в ньому і може бути виселена.

За таких обставин рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_8, задовольнити частково.

Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 22 березня 2012 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.