Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Мартинюка В.І.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: Перша Феодосійська державна нотаріальна контора, ОСОБА_6, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання заповіту недійсним, визнання права власності, визнання договору удаваним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року,

У грудні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_5 про поновлення строку позовної давності, встановлення факту спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, визнання договору дарування удаваним, визнання заповіту недійсним, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/12 частки домоволодіння, визнання права власності в порядку спадкування.

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року рішення Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 27 лютого 2012 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково.

Відновлено строк позовної давності в частині позовних вимог про визнання правочину удаваним та визнання права спільної сумісної власності.

Визнано договір дарування 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 24 червня 2000 року удаваним та укладеним фактично як договір купівлі-продажу.

Визнано 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/12 частки домоволодіння АДРЕСА_1.

У решті рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, як помилково скасоване апеляційним судом, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, який на далі уточнювала в позовних заявах від 16 травня 2008 року та від 06 травня 2011 року, та остаточно просила: поновити строк позовної давності щодо позовних вимог про визнання правочину удаваним та визнання права спільної власності; встановити факт спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 з 1999 року; визнати договір дарування 1/6 частки домоволодіння АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 від 24 червня 2000 року, договором купівлі-продажу; визнати вказане домоволодіння спільною сумісною власністю ОСОБА_7 та позивача; визнати за позивачем право власності на Ѕ, тобто на 1/12 частки вказаного домоволодіння; визнати заповіт недійсним; визнати за позивачем право власності в порядку спадкування на 1/24 частки вказаного домоволодіння.

Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 1999 року перебувала в фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7, під час проживання однією сім'єю з ОСОБА_7, останній отримав у дарунок 1/16 частки спірного домоволодіння на підставі договору дарування від 24 червня 2000 року, договір дарування фактично є договором купівлі-продажу, оскільки вказане майно було спільно придбане позивачем та ОСОБА_7 за належні обом як подружжю кошти, з моменту придбання частки домоволодіння родина позивача - вона та її чоловік ОСОБА_7 були в ньому зареєстровані та постійно проживали, у серпні 2001 року вони офіційно зареєстрували шлюб, після смерті чоловіка ОСОБА_7 у 2007 році вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у нотаріуса їй стало відомо, що на спірне домоволодіння покійним чоловіком складений заповіт на ім'я його доньки від першого шлюбу, складання заповіту порушує її права, оскільки покійний чоловік розпорядився належним родині майном без її згоди, та час складання заповіту останній страждав на алкоголізм, лікувався, тому його волевиявлення не було вільним.

У судовому засіданні 22 лютого 2012 року позивачем подано уточнену позовну заяву від 21 лютого 2011 року, відповідно до якої змінені позовні вимоги в наступній частині: визнати договір дарування спірного домоволодіння від 24 червня 2000 року недійсним та визнати його договором купівлі-продажу, в якому покупцями визнати ОСОБА_7 та позивача; визнати вказане нерухоме майно спільною власністю ОСОБА_7 та позивача, та зазначено, що за час проживання відбулося значне покращення спірного майна та збільшення його вартості зі сторони позивача, інші позовні вимоги залишені без змін. А також у судовому засіданні усно позивачем змінено підстави позову у тій частині, що спірне житло придбане за кошти як позивача так і ОСОБА_7, гроші надавалися у рівних частинах, а тому дане майно є спільною власністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції вважав, що зміна позовних вимог здійснена позивачем з порушенням ст. 31 ЦПК України, та розглянув спір у межах заявлених позовних вимог, викладених в уточнюючих позовних заявах від 16 травня 2008 року та від 06 травня 2011 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважав, що зміна позовних вимог здійснена позивачем з дотриманням ст. 31 ЦПК України, не погодився з висновком місцевого суду про те, що справа підлягає розгляду в межах позовних вимог, викладених в уточнюючих позовних заявах від 16 травня 2008 року та від 06 травня 2011 року, та ухвалив нове рішення про часткове задоволення, змінених в судовому засіданні 22 лютого 2012 року, позовних вимог.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

На порушення вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд розглянув справу в апеляційному порядку поза межами вимог та зазначених позивачем обставин, заявлених у суді першої інстанції.

За вказаних обставин ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 08 травня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.