6-13500св12 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - 17.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2012 року,

У жовтні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом, який уточнив, про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 446 грн. 54 коп. та судові витрати.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 06 грудня 2011 року відмовлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в задоволенні позову до ОСОБА_5 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 21 лютого 2012 року скасовано рішення місцевого суду та ухвалено нове про задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором у розмірі 32 446 грн. 54 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду з залишенням без змін рішення місцевого суду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29 вересня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 014/17-27/2419-75 (надалі - кредитний договір), за умовами якого банк надав, а позичальник отримав кредит у розмірі 71 415 грн. зі сплатою 20,70 % річних строком на 36 місяців до 29 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 3.3. кредитного договору погашення кредиту та процентів за користування кредитом здійснюється позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього договору згідно з графіком. За рахунок кожного платежу здійснюється погашення щомісячних процентів за користування кредитом та погашення кредиту. Платіж рівними частинами розраховується таким чином, щоб всі щомісячні платежі при фіксованій процентній ставці були рівними на весь період дії договору.

Відповідно до п. 7.1. кредитного договору в разі дострокового часткового погашення кредиту необхідно здійснювати перерахування графіку. Позичальник зобов'язаний не пізніше місяця з дня часткового дострокового погашення кредиту з'явитися в банк з метою підписання графіку (додаток №1 до цього договору) в новій редакції. У випадку невиконання позичальником зазначеного обов'язку, сторони домовилися, що розрахований та підписаний банком самостійно новий графік вважається складеним належним чином і є невід'ємною частиною договору та підставою для визначення розміру зобов'язань позичальника.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 29 вересня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір застави транспортного засобу з фізичною особою, а саме: автомобіля марки ГАЗ модель 330202 414, тип вантажний бортовий тентований, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

24 липня 2009 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 014/17-27/2419-75 від 29 вересня 2008 року, за умовами якого з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника сторони досягли згоди про зміну умов погашення (реструктуризацію) кредиту, а саме: строк кредиту збільшено на 12 календарних місяців та датою остаточного погашення кредиту є 29 серпня 2012 року (надалі - додаткова угода), строк користування кредитом складає 48 місяців (п. 1 додаткової угоди); станом на дату укладання додаткової угоди визначено фактичну заборгованість позичальника в сумі 59 048 грн. 41 коп. (п. 2.1.); станом на дату укладання додаткової угоди визначено заборгованість позичальника, строк сплати якої настав, у сумі 5 099 грн. 95 коп., в тому числі: 1 641 грн. 46 коп. заборгованість з погашення суми кредиту, 3 458 грн. 49 коп. заборгованість з погашення процентів (п. 2.2.); позичальник зобов'язався здійснити погашення заборгованості у майбутньому в складі щомісячних платежів відповідно до графіка погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди (п. 2.4.); тимчасово на період з 24 липня 2009 року по 24 липня 2010 року сторони домовилися зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, що є додатком до цієї додаткової угоди (п. 3).

24 липня 2009 року між сторонами в справі укладено додатковий договір до договору застави транспортного засобу з фізичною особою від 29 вересня 2008 року.

09 грудня 2010 року позивач на погашення заборгованості сплатив 47 605 грн. 48 коп. (а.с. 40), які банк врахував на погашення існуючої заборгованості 40 744 грн. 83 коп. на тіло кредиту; 105 грн. 84 коп. - пеню, яку скасовано у зв'язку з реалізацією заставного майна та 5 305 грн. 51 коп. на сплату пені по проценти за період липень-листопад 2010 року.

Банк надіслав позичальнику вимогу від 21 вересня 2010 року про повернення заборгованості за кредитом № с08-114-1/11-1815 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції відхиливши на підставі ст. 58 ЦПК України надані позивачем як докази - додаток № 1 до кредитного договору (а.с. 9) та додаток № 1 до додаткової угоди, виходив з того, що графіків погашення кредиту та інших платежів, передбачених умовами кредитного договору (п. 3.3) та додатковою угодою до нього (п. 3) сторонами у справі не укладено, строки і суми платежів як за кредитним договором так і за додатковою угодою сторонами не визначено, позичальник за період від 2008 року до початку 2009 року оплату за кредитним договором здійснював систематично, а також позичальником систематично погашалися щомісячні платежі, проценти за додатковою угодою, та дійшов висновку про відсутність порушення позичальником умов кредитного договору і додаткової угоди до нього щодо строків та умов погашення кредиту та інших платежів.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції, встановивши, що строк дії кредитного договору продовжено до 29 серпня 2012 року (п.1 додаткової угоди), після сплати позичальником всіх процентів, штрафних санкцій залишилось непогашеним тіло кредиту в сумі 19 008 грн. 96 коп., графік погашення кредиту відповідно до п. 7. 1. кредитного договору сторонами не укладено, виходив з того, що нарахування процентів, пені і штрафних санкцій з 10 грудня 2010 року є безпідставними, строк повернення заборгованості за кредитом не настав та дійшов висновку про передчасне звернення з позовом про дострокове повернення кредиту.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позов повністю, виходив з того, що графік щомісячних платежів, підписаний позичальником, знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9), умови кредитного договору щодо сплати щомісячних платежів та процентів за користування кредитом позичальником не виконуються, продаж заставного автомобіля і часткове погашення в результаті цього суми заборгованості, не перешкоджає банку звернутися з позовом про дострокове повернення кредиту в разі порушення позичальником умов договору.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору щодо погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом, правильно визначив спірні правовідносини та обґрунтовано керувався положеннями статей 526, 527, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені статтями 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, таким чином касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення апеляційного суду залишається без змін.