Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Макарчука М.А., суддів: Мазур Л.М.,Маляренка А.В., Матвєєвої О.А.,Юровської Г.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-КР», про визнання частково недійсним іпотечного договору, розірвання іпотечного договору, зобов'язання зняти заборону відчуження приміщення, та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-КР», про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційними скаргами ОСОБА_6 та товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-КР» на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року,

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про визнання третейської угоди недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 грудня 2007 року між нею та банком відповідачем укладено іпотечний договір, пунктом 5.2. якого передбачено, що у разі неможливості вирішення спорів шляхом переговорів спір розглядається третейськими суддями при Асоціації українських банків. Вважає даний пункт договору недійсним, тому що Іпотечний договір укладений на вкрай невигідних для неї умовах і при укладенні договору їй не було роз'яснено, що керівник банку вирішує питання про затвердження складу третейського суду, а застереження про вирішення спору третейським судом позбавляє її можливості вирішити спір в судах загальної юрисдикції.

Під час розгляду справи ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги, пред'явивши їх також до приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, посилаючись на те, що вона надавала згоду бути поручителем третьої особи за кредитною угодою, укладеною на відомих їй умовах. В подальшому банк, без погодження з нею, уклав з третьою особою додаткову угоду, відповідно до якої були внесені зміни до кредитного договору, а саме було додано тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості та сплачується щомісячно. Вважає, що даною додатковою угодою збільшено обсяг її відповідальності. Тому, посилаючись на положення статті 652 ЦК України, просила розірвати укладений між нею та банком договір іпотеки. Крім того, враховуючи, що у разі розірвання договору іпотеки нотаріус не в змозі самостійно зняти заборону відчуження предмету іпотеки, просила зобов'язати Приватного нотаріуса Криворізького міського округу ОСОБА_7 зняти заборону відчуження зазначеного в спірному іпотечному договорі приміщення.

ПАТ «Укрсоцбанк» звернувся із зустрічним позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26 грудня 2007 року між банком та ТОВ «Глорія-КР» укладено договір відновлюваної кредитної лінії № 991/263/07, згідно умов якого ТОВ «Глорія-КР» отримало грошові кошти в сумі 3 000 000 грн. зі сплатою 15% річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 грудня 2017 року. Внаслідок невиконання третьою особою зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість в розмірі 3638492,81 грн. Оскільки кредитні зобов'язання забезпечені наданим в іпотеку ОСОБА_6 нерухомим майном, остаточно просив суд для задоволення його вимог у загальній сумі 3638492 грн. 81 коп. за договором відновлюваної кредитної лінії № 991/263/07 від 26 грудня 2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_6, шляхом його продажу на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11 травня 2010 року обидва позови об'єднані в одне провадження.

Ухвалою від 17 червня 2010 року провадження у справі в частині вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ПП «Технолюкс» про звернення стягнення на предмет іпотеки закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_6 Розірвано іпотечний договір №991/240-1-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, У задоволенні інших вимог ОСОБА_6, а також зустрічних позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2011 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», а також розподілу судових витрат, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ «Укрсоцбанк», Приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 про розірвання іпотечного договору, а зустрічні позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_6 задоволено у повному обсязі. Для задоволення вимог по погашенню заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №991/263/07 від 26 грудня 2007 року в загальній сумі 3 638 492,81 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення, вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_6, шляхом проведення публічних торгів, встановивши початкову ціну реалізації в сумі 1 991 518,00 грн.

У касаційних скаргах особи, які її подали, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, просять скасувати ухвалене судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд з'ясовує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказані питання було вирішено при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції.

Судами встановлено, що 26 грудня 2007 року між банком та третьою особою - ТОВ «Глорія-КР» укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 991/263/07, відповідно до п. 1.1.1 якого банк зобов'язався надати грошові кошти в сумі 3 000 000,00 грн. зі сплатою 15 % річних з кінцевим терміном погашення не пізніше 25 грудня 2017 року.

У забезпечення виконання обов'язків по поверненню кредиту, сплати нарахованих відсотків, можливих штрафних санкцій за даним договором ОСОБА_6 надала в іпотеку нежитлове приміщення загальною площею 214,7кв.м., вбудоване в підвал та перший поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_6, уклавши з банком іпотечний договір № 991/240-1-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрований в реєстрі за № 8316.

Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту ПП «Технолюкс» також уклало з банком іпотечний договір №991/241-І-991/263/07 від 26 грудня 2007 року, за яким передало в іпотеку належне йому нежитлове приміщення загальною площею 282,8кв.м., вбудоване в цокольний поверх чотириповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2

20 червня 2008 року між банком та ТОВ «Глорія-КР» укладено додаткову угоду №1 до договору кредиту, відповідно до якої внесені зміни до договору кредиту, а саме в додаток № 1: доданий тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості та сплачується щомісячно.

ТОВ «Глорія-КР» взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконує належним чином, у зв'язку з чим, станом на 9 листопада 2009 року виникла заборгованість в розмірі 3 638 492,81 грн.

У порядку досудового врегулювання спорів банком на адресу ОСОБА_6 та ТОВ «Глорія-КР» було направлено: лист-вимогу за вихідним № 37-05/1984 від 18 серпня 2008 року; лист-претензію за вихідним № 37-02/2282 від 30 вересня 2008 року про стягнення заборгованості та можливого звернення стягнення на майно, передане в заставу, проте заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором вказаними особами не вжито.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що внесення змін до договору кредиту в частині встановлення додаткового тарифу за використаний ліміт кредитної лінії підпадає під умови, визначені ч. 2 ст. 652 ЦК України, зокрема, що така зміна викликала істотну зміну обставин для іпотечного договору, а це є підставою для його розірвання.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк», суд першої інстанції виходив з того, що банк не має права звертати стягнення на будь-які засоби забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту в строки, визначені підпунктом 3.2.6 вказаного договору, при цьому послався на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2001 року по справі №19/5005/6079/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2001 року.

Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що судом першої інстанції не звернуто увагу на положення Закону України «Про іпотеку» (898-15) та те, що іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов'язання, а тому будь-яка зміна основного зобов'язання не потребує згоди майнового поручителя - іпотекодавця. Вірно також вказано, що укладаючи додаткову угоду №1 до договору кредиту, зокрема встановлюючи тариф за використаний ліміт кредитної лінії у розмірі 4%, який нараховується на залишок заборгованості, сторони скасували інші види тарифів на послуги по наданню кредитів, а обсяг та вартість основних зобов'язань не змінилася, а тому обсяг відповідальності майнового поручителя не змінився. Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк», суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22 червня 2001 року по справі №19/5005/6079/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 8 вересня 2001 року, визнано недійсність не самого права звернення стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань, а строків неповернення позичальником кредиту, передбачених умовами договору, при порушенні яких настають умови, за яких можливе звернення стягнення.

Таким чином висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог банку щодо звернення на предмет іпотеки та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 є обґрунтованим.

Також судом апеляційної інстанції було дотримано вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку», у частині визначення порядку звернення стягнення на предмет іпотеки та початкову ціну об'єкта іпотеки. Резолютивна частина рішення суду апеляційної інстанції про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідає вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку» так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що судом апеляційної інстанцій дотримано вимоги чинного законодавства та цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовано обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, рішення апеляційного суду залишається без змін.

Керуючись статтями 333, 335, 336, 337, 434-345, 349 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_6 та касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Глорія-КР» відхилити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.