6-23613св12 Про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя і його поділ - 10.10.2012 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя і його поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно та визнання права власності на Ѕ частки земельної ділянки в садівницькому товаристві, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 3 травня 2012 року,

У грудні 2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя та його поділ, який надалі уточнила.

У січні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно та визнання права власності на Ѕ частки земельної ділянки в садівницькому товаристві, який надалі змінив.

Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 задоволені частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 спальний гарнітур, який складається з шафи, двоспального ліжка, тумби під білизну, трильяжа, та двох тумб під світильники, вартістю 4 800 грн.; стінку меблеву, вартістю 2 400 грн.; м'який куток, вартістю 2 400 грн.; кухонний куток, вартістю 800 грн.; прихожу, вартістю 1 000 грн.; телевізор «Універсум», вартістю 1 600 грн.; телевізор «Самсунг», вартістю 800 грн.; DVD-програвач «Мустек», вартістю 400 грн.; відеомагнітофон «JVC», вартістю 400 грн.; музичний центр «AIVA», вартістю 600 грн.; комп'ютер «LG», вартістю 400 грн.; пральна машина «INDESIT», вартістю 3 000 грн.; мікрохвильова піч «FIF», вартістю 500 грн.; ноутбук «Самсунг», вартістю 5 000 грн.; телефон-факс, вартістю 1 500 грн.; електронагрівач, вартістю 500 грн.; DVD-програвач, вартістю 400 грн.; кухонна стінка «Львів», вартістю 1 000 грн.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1. В рахунок поділу майна подружжя виділено ОСОБА_4 в натурі наступне майно: спальний гарнітур, який складається з шафи, двоспального ліжка, тумби під білизну, трильяжа, та двох тумб під світильники, вартістю 4 800 грн.; стінку меблеву, вартістю 2 400 грн.; м'який куток, вартістю 2 400 грн.; кухонний куток, вартістю 800 грн.; прихожу, вартістю 1 000 грн.; телевізор «Універсум», вартістю 1 600 грн.; телевізор «Самсунг», вартістю 800 грн.; DVD-програвач «Мустек», вартістю 400 грн.; відеомагнітофон «JVC», вартістю 400 грн.; музичний центр «AIVA», вартістю 600 грн.; комп'ютер «LG», вартістю 400 грн.; пральна машина «INDESIT», вартістю 3 000 грн.; мікрохвильова піч «FIF», вартістю 500 грн., на загальну суму 22 700 грн.

Визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1. В рахунок поділу майна подружжя виділено ОСОБА_5 в натурі наступне майно: ноутбук «Самсунг», вартістю 5 000 грн.; телефон-факс, вартістю 1 500 грн.; електронагрівач, вартістю 500 грн.; DVD-програвач, вартістю 400 грн.; кухонна стінка «Львів», вартістю 1 000 грн., на загальну суму 8 400 грн. В решті позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.

Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

Визнано спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 земельну ділянку АДРЕСА_2 загальною площею 0,0705 га.

Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини за кожним земельної ділянки АДРЕСА_2 загальною площею 0,0705 га. В решті позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 700 грн. витрат понесених на сплату судового збору, 120 грн. витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1 000 грн. витрат понесених на оплату за проведення звіту про незалежну оцінку квартири.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави 1 700 грн. судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 263 грн. 50 коп. витрат понесених на сплату судового збору, 120 грн. витрат понесених на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 263 грн. 50 коп. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 3 травня 2012 року скасовано рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року в частині відмови ОСОБА_4 у позовних вимогах про визнання спільним майном подружжя коштів, отриманих ОСОБА_5 від реалізації автомобілів марки «MERSEDES-BENZ ML430» та «TOYOTA PRADO» в сумі 419 569 грн. 40 коп. і їх поділ.

Позов ОСОБА_4 про визнання спільним майном подружжя коштів, отриманих ОСОБА_5 від реалізації автомобілів марки «MERSEDES-BENZ ML430» та «TOYOTA PRADO» в сумі 419 569 грн. 40 коп. і їх поділ задоволено.

Визнано кошти, отримані ОСОБА_5 від реалізації автомобілів «MERSEDES-BENZ ML430» та «TOYOTA PRADO» в сумі 419 569 грн. 40 коп. спільним сумісним майном подружжя.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 Ѕ частки коштів отриманих ОСОБА_5 від реалізації автомобілів марки «MERSEDES-BENZ ML430» та «TOYOTA PRADO» в сумі 209 784 грн. 70 коп.

Рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,0705 га і визнання за ним право власності на Ѕ частки цієї земельної ділянки скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку АДРЕСА_2 площею 0,0705 га і визнання за ним право власності на Ѕ частки цієї земельної ділянки, припинивши право спільної сумісної власності на неї відмовлено.

Скасовано рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року в частинах:

стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 263 грн. 50 коп. судового збору і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи;

стягнення із ОСОБА_4 на користь держави судового збору в сумі 263 грн. 50 коп.

Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на оплату судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 1 398 грн. 96 коп. В решті рішення Кельменецького районного суду від 16 березня 2012 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 порушує питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції, із залишенням в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували в шлюбі з 15 липня 1995 року. Під час шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у них народився син ОСОБА_5

Рішенням Сокирянського районного суду від 26 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу встановлено, що спільним сімейним життям сторони фактично прожили до серпня 2009 року.

За час спільного проживання сторони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 вартістю 201 660 грн., меблі, побутову техніку, автомобілі марки «MERSEDES-BENZ ML430», 1999 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_1, «TOYOTA PRADO», 2008 року випуску, реєстраційний № НОМЕР_2, та земельну ділянку в садовому товаристві «Буковина», загальною площею 0,0705 га за № 46 за 10 000 доларів США.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 та зустрічного позову ОСОБА_5, суд першої інстанції встановивши, що квартира та земельна ділянка придбані сторонами під час шлюбу, дійшов висновку про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання спільним майном подружжя коштів, отриманих від продажу автомобілів та їх поділ, суд першої інстанції встановивши, що спірні автомобілі були реалізовані і кошти отримані від їх реалізації були витрачені відповідачем на погашення заборгованості за кредитним договором, виходив з того, що спірні автомобілі не можуть бути предметом спору, оскільки їх немає в наявності на момент розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку і визнання за ним права власності на Ѕ частки цієї земельної ділянки, встановивши, що право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 не зареєстроване, державного акта на право власності не ділянку не отримано та відсутня відмітка про купівлю ділянки на державному акті, виданому продавцю ділянки ОСОБА_7, виходив з того, що суд першої інстанції помилково визнав спільним сумісним майном подружжя та здійснив поділ земельної ділянки, право власності на яку не зареєстроване.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4 про визнання спільним майном подружжя коштів, отриманих від продажу автомобілів та їх поділ, виходив з того, що спірні автомобілі були придбані під час шлюбу, зняті з обліку після припинення шлюбних стосунків та дійшов висновку, що автомобілі були спільним майном подружжя, тому кошти, отриманні від їх реалізації, також є спільним сумісним майном колишнього подружжя та підлягають поділу.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин справи та наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно набуте подружжям під час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважних причин самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.

Відповідно до п. п. 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 (v0011700-07) «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК) .

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою.

Однак, відмовляючи в задоволенні позову про визнання спільним сумісним майном подружжя спірної земельної ділянки та її поділу, суд апеляційної інстанції, на вказані вище норми права та підстави набуття права власності на спірну земельну ділянку одним з подружжя уваги не звернув, та не врахував, що сама по собі відсутність державної реєстрації договору купівлі-продажу не може свідчить про відсутність підстав для визнання вказаної земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона придбана під час шлюбу та за спільні кошти подружжя.

Суд першої інстанції вірно визначився з характером правовідносин та відповідною правовою нормою, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин та правильно виходив із того, що спірна земельна ділянка є спільною сумісною власністю подружжя відповідно до ст. 60 СК України.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин ухвалене у справі судом апеляційної інстанції рішення в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку і визнання права власності на Ѕ частку цієї земельної ділянки підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, із залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про допущену арифметичну помилку при здійсненні розрахунку суми коштів, отриманих від реалізації автомобілів, яка підлягає поділу між сторонами, то питання про внесення виправлень може бути вирішено судом в порядку передбаченому ст. 219 ЦПК України.

В іншій частині рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені статтями 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржуване рішення в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 3 травня 2012 року в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на земельну ділянку і визнання права власності на Ѕ частку цієї земельної ділянки скасувати, залишити в силі в цій частині рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 16 березня 2012 року.