Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Сочка І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Хустського районного суду від 3 жовтня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

6 квітня 2012 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі - Банк) звернувся в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.02.2006 року між Банком, який тоді іменувався ЗАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № MKG0SE0000096, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 10000 грн., а останній зобов'язався до 24.02.2009 року повернути Банку кредитні кошти та сплатити проценти в розмірі 24 % річних.

Зобов'язання за кредитним договором позичальник належним чином не виконав в результаті чого станом на 23.03.2012 року у нього перед Банком виникла заборгованість на загальну суму 22243 грн. 79 коп., з яких: заборгованість по тілу кредиту становить 2779 грн. 54 коп., заборгованість по відсотках - 9333 грн. 24 коп., - 600 заборгованість по комісії, - 9531 грн. 01 коп. пеня.

Посилаючись на дані обставини та норми ЦК України (435-15) Банк просив постановити рішення, яким стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість по кредитному договору та судові витрати по справі.

Рішенням Хустського районного суду від 3 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено у зв'язку зі спливом позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача та його представника, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представника Банку, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, 24.02.2006 року між сторонами був укладений кредитний договір № MKG0SE0000096, згідно умов якого Банк надав позичальнику кредит в сумі 10000 грн., а останній зобов'язався до 24.02.2009 року повернути Банку кредитні кошти та сплатити проценти в розмірі 24 % річних. Своє зобов'язання перед Банком відповідач належним чином не виконав і кредитних коштів не повернув.

Також встановлено, що за захистом свого порушеного права Банк звернувся в суд з позовом 6 квітня 2012 року.

Відповідно до ст. 257 ЦК України (далі: ЦК) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини першої та п'ятої ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК).

Пунктом 1.1. укладеного між сторонами кредитного договору встановлено строки повернення кредиту до 24.02.2009 року.

Тому перебіг позовної давності для Банку почався 25.02.2009 року, коли Банк довідався, що позичальник кредит не повернув і права позикодавця порушені.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу позовної давності (06.04.2012 року), а відповідач письмово заявив про застосування позовної давності (а.с. 44) колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстави спливу позовної давності є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Зокрема, колегія суддів не може взяти до уваги твердження представника апелянта про те, що сторони кредитного договору збільшили тривалість позовної давності, оскільки в пункті 8.1 та 7.3 договору зазначили, що договір діє до його повного виконання.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Договір про збільшення позовної давності має укладатися у письмовій формі (ст. 259 ЦК), однак такий договір сторони у справі не укладали.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» відхилити.

Рішення Хустського районного суду від 3 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.