Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Головуючого: Кузнєцова В.О.,

суддів: Ізмайлової Т.Л.,

Кадєтової О.В.,

Мостової Г.І.,

Наумчука М.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, в порядку регресу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2012 року,

У лютому 2012 року ПАТ «Страхова компанія «Провідна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків в сумі 32 695 грн. 15 коп., завданих товариству з його вини у зв'язку з виплатою 24 лютого 2009 року ОСОБА_5 страхового відшкодування у зазначеній сумі за договором добровільного страхування.

Рішенням Щорського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, в порядку регресу відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2012 року рішення Щорського районного суду Чернігівської області від 21 березня 2012 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «Провідна» до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, в порядку регресу задоволено.

Стягнуто на користь ПАТ «Страхова компанія «Провідна» з ОСОБА_4 в порядку регресу збитки в сумі 32 695 грн. 15 коп., судовий збір в сумі 490 грн. 43 коп., а всього 33 185 грн. 58 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування оскаржуваного судового рішення, із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15 грудня 2008 року по вул. Шевченка в м. Чернігові водій автобуса марки «Рута-20», д.н. НОМЕР_1, який належить на праві власності СПД ОСОБА_6, ОСОБА_4 не вибрав безпечної швидкості руху та, не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення із автомобілем, що зупинився попереду, марки «Фольксваген», що належав на праві власності ОСОБА_5, скоївши правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. У зв'язку з чим постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2009 року ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

На підставі договору добровільного комплексного автострахування № 06/0018607/1623/08, укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «Провідна» та ОСОБА_5, останній за її заявою про настання страхового випадку та на підставі страхового акту від 18 лютого 2009 року нараховане та виплачене страхове відшкодування вартості пошкодженого транспортного засобу в сумі 32 695 грн. 15 коп.

За положеннями ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Така ж позиція викладена і в ст. 27 Закону України «Про страхування».

Частиною 1 ст. 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

За змістом ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку з вини якої така шкода завдана.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок не переробної сили або умислу потерпілого.

Згідно з роз'ясненнями п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо). Така особа може бути притягнена до відповідальності лише самим володільцем джерела підвищеної небезпеки в регресному порядку, враховуючи характер відносин, які між ними склалися.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є власником джерела підвищеної небезпеки, перебував у трудових відносинах з власником джерела підвищеної небезпеки, а цивільна відповідальність власника джерела підвищеної небезпеки застрахована, тому відповідач не має відшкодовувати збитки в порядку регресу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що факт протиправної поведінки ОСОБА_4, як заподіювача шкоди, встановлений постановою Щорського районного суду та наявні збитки ПАТ «Страхова компанія «Провідна» у зв'язку з виплатою страхового відшкодування ОСОБА_5, знаходиться в причинному зв'язку з виною заподіювача шкоди, останній має відповідати за завдані збитки.

При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи відповідача щодо перебування його в трудових відносинах з СПД ОСОБА_6, оскільки наявний цивільно-правовий договір від 15 грудня 2008 року на виконання послуг з перевезення пасажирів виключає відповідальність СПД ОСОБА_6 за заподіяні збитки. Також вказав, що відсутні підстави щодо наявності у позивача можливості відшкодування збитків на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ЗАТ «УСК «Княжа» та СПД ОСОБА_6, оскільки предметом даного спору є регресні вимоги до винної особи, а не право на страхове відшкодування шкоди, заподіяної третім особам під час ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд апеляційної інстанції повно та об'єктивно встановив фактичні обставини справи щодо завдання позивачу шкоди джерелом підвищеної небезпеки, особою, яка управляла джерелом підвищеної небезпеки не у зв'язку з трудовими відносинами з володільцем цього джерела, правильно визначив спірні правовідносини та обґрунтовано виходив із положень ст. 993, ч. 1 ст. 1172, ст. 1191, ч. ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що під час розгляду справи судом допущені порушення норм матеріального або процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення, касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення апеляційного суду залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.