Справа № 22ц/1490/3397/12 

Суддя першої інстанції Гуденко О.А.

Категорія 27 

Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Мурлигіної О.Я., Царюк Л.М.,

при секретарі Белевері В.А.,

за участю: відповідачки - ОСОБА_2,

представників відповідачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - Банк) до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

16 серпня 2012 року Банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості за платіжною карткою.

Свій позов обґрунтовував тим, що 3 березня 2008 року між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», найменування якого змінено на публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про відкриття кредитного карткового рахунку, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 грн. зі сплатою 2,5 % в місяць із розрахунку 360 днів у році, при цьому відповідачка зобов'язалась здійснювати погашення заборгованості щомісячними платежами у розмірі не менше 7% від суми заборгованості. Строк дії кредитного ліміту співпадає з терміном дії платіжної картки.

Проте, свої зобов'язання за кредитним договором відповідачка не виконала, у зв'язку з чим в неї виникла кредитна заборгованість перед банківською установою.

Посилаючись на викладене, Банк просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 29 023 грн. 05 коп.

рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором на користь Банку в сумі 21 672 грн.41 коп., з яких 14 254 грн.16 коп. заборгованість за тілом кредиту, 6 053, 39 грн. процентів за користування кредитом, 500 грн. штрафу. Також розподілено судові витрати.

В апеляційній скарзі Банк просив змінити рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, комісії та штрафу та ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на незаконність судового рішення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Оцінивши надані сторонами докази суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання кредитних коштів згідно з письмовим договором, та обов'язку відповідача повернути отримані кредитні кошти на умовах цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом з березня 2008 року за заявою ОСОБА_2 було укладено письмовий договір на видачу кредитного ліміту в розмірі 15000 грн. на кредитну карту з базовою процентною ставкою по кредиту 2.5% в місяць на остаток заборгованості та порядком погашення заборгованості шляхом внесення позичальником коштів на картку. Відповідачка отримала кредитну картку № 1504061200047269126 та погодилася, що ця заява разом з Умовами про надання банківських послуг, Правилами користування платіжною картою та Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а.с.6).

Станом на 30 червня 2011 року за розрахунком банківської установи відповідачка має заборгованість у розмірі 29023 грн. 05 коп., яка складається:

14254, 16 грн. - заборгованість за кредитом; 12010.65 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 900 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 1538.24 грн. - штраф (процентна складова) (а.с.4-5).

Згідно з Законом України «Про банки та банківську діяльність» (872-12) комерційні банки самостійно встановлюють умови надання кредиту.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг (надалі - Умови та Правила), розроблених самим же Банком встановлено, що для надання послуг Банк відкриває клієнту картрахунок, видає клієнту карту, її вид та строк дії визначено в заяві і в пам'ятці клієнта, внаслідок підписання якого клієнт і банк укладає договір про надання банківських послуг. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, що вказана в розділі «Відмітки банку» в заяві (п.п. 3.1). Цими ж умовами передбачена сплата комісії та штрафу, проте не конкретизовані розміри комісій та неустойки (а.с. 8-9).

Стаття 526 ЦК України зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦПК України в разі прострочення повернення чергової частини позики позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Правилами надання банківських послуг, а саме п.п. 5.5.1 передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов'язань держатель картки сплачує проценти по підвищеній процентній ставці або додаткову комісію, розміри яких визначаються Тарифами Банку.

За змістом п.п. 5.3 Умов Банк має право зміни тарифів. При цьому Банк зобов'язаний не менш ніж за 7 днів до введення змін проінформувати позичальника, зокрема у виписки по картрахунку відповідно до п.п. 4.9. Умов цього договору. Якщо протягом 7 днів Банк не отримав повідомлення від позичальника про незгоду зі змінами, то треба вважати, що позичальник приймає нові зміни.

Підпунктом 4.9. Умов передбачено обов'язок Банку не менш ніж один раз на місяць способом, який вказано в заяві, надавати держателю картки виписки про стан картрахунку та про проведені за минулий місяць операціях по картрахунку.

Позивач не надав суду жодного допустимого доказу про інформованість позичальника про зміну тарифів нарахування базової процентної ставки за користування кредитом.

Також не надано доказів на підтвердження того, що позичальнику за прострочення виконання строків повернення кредиту нараховується саме подвійна базова процентна ставка у розмірі 60% річних.

Таким чином, суд першої інстанції при визначенні розміру процентів за користування кредитом обґрунтовано виходив з того, що конкретний розмір процентної ставки становить 2.5% в місяць, як це визначено в письмовій заяві і є істотною умовою укладеного договору. Конкретний розмір же процентів за користування кредитними коштами у випадку несвоєчасного виконання боргових зобов'язань не визначено ні письмовою заявою, ні Правилами, ні Умовами надання банківських послуг, ні Тарифами.

Оскільки місцевим судом встановлено факт укладання між Банком та ОСОБА_2 договору про надання кредиту, а також факт належного виконання позивачем умов договору та неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитом та процентам за користування кредитом обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з базової процентної ставки в розмірі 2.5% в місяць на залишок заборгованості.

Доводи апеляційної скарги, щодо збільшення розміру процентної ставки за прострочення заборгованості з посиланням на довідку про умови кредитування з використання кредитної картки «Универсальна GOLD», долученої до апеляційної скарги, не заслуговують на увагу, оскільки позивачем не надано доказів про те, що саме з цієї довідкою ознайомлена відповідачка і згодна з викладеними в неї тарифами, а також сама довідка не містить будь-яких посилань на особу, що її склала та дату її складення.

При вирішенні позовних вимог щодо стягненні заборгованості по комісії за користування кредитом суд першої інстанції правильно врахував, що Умовами та Правилами, з якими 3 березня 2008 року ознайомлена позивачка, не передбачено конкретний розмір комісії за користування кредитом.

Тарифи, які надані колегії суддів в апеляційній інстанції та на які посилається позивач, як на підставу позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по сплаті комісії за користування кредитом, не містять дати встановлення цих тарифів, будь-яких підписів службових осіб або керівника юридичної особи, які б підтверджували дійсність дії цих тарифів на час виникнення спірних правовідносин.

Отже посилання Банку, як на підставу стягнення заборгованості по комісії за обслуговування кредитної картки відповідно до цих Тарифів, є безпідставними.

За такого, районний суд правомірно відмовив в задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості по комісії за користування кредитом.

Крім того, підпунктом 8.6. Умов передбачено, що у разу порушення клієнтом строків платежів, передбачених договором більш чим на 120 днів, клієнт зобов'язаний уплатити банку штраф в розмірі 500 грн. плюс 5% від суми позову. Таким чином, зазначеним пунктом передбачено, що за одне й те саме правопорушення позивальник двічі притягується до юридичної відповідальності (фіксований штраф та процентна складова), що протирічить положенням ст. 61 Конституції України та загальним засадам цивільного судочинства, зокрема правовим нормах ст.ст. 549 і 611 ЦК України.

Так, за положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Більш того, є незрозумілим який позов та 5 процентів від якої суми має на увазі кредитор, отже конкретний розмір процентної складової штрафу також умовами договору не визначений.

Проте, суд першої інстанції, помилково застосував до цих правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України та, виходячи з майнового стану відповідачки зменшив розмір штрафу до 500 грн., оскільки зменшення розміру неустойки законодавець допускає лише за заявою відповідача, при цього враховується не тільки майновий стан, але й інші інтереси сторін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК Україні у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права підлягає зміні в частині підстав зменшення суми штрафу за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313- 314 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.

рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 25 вересня 2012 року змінити в частині підстав зменшення суми штрафу за неналежне виконання кредитних зобов'язань.

Вважати підставами для часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» штрафу у розмірі 500 грн. положення ст. 61 Конституції України та ст.ст. 549 і 611 ЦК України.

В іншій частині це рішення залишити без змін.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.