703/2811/2012 Про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним - 29.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою відповідачки ОСОБА_1 на рішення Виноградівського районного суду від 11 вересня 2012 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, -

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на дане рішення суду, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки -задоволено частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКV0GL0000000002 від 13.06.2008 року в розмірі 60 965,12 доларів США, що еквівалентно 486 989,38 грн. звернуто стягнення на квартиру, загальною площею 68,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк»(49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк»всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Стягнуто з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ПАТ «ПриватБанк»судові витрати -3 219 грн. судового збору та 107,30 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

У задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним -відмовлено.

Вважає, що рішення постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи і підстави передбачені чинним законодавством для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк»відсутні.

Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 -ОСОБА_2, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ПАТ КБ «ПриватБанк»-Гриниха Т.Ю., яка просить рішення залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Так, в судовому засіданні належними доказами достовірно встановлено, що між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № МКV0GL0000000002 від 13.06.2008 року, за яким ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 40 869,22 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,52 % річних з кінцевим терміном повернення 13.06.2028 року (а.с.15-19).

Згідно договору поруки від 13.06.2008року за № МКV0GL0000000002 поручителем за виконання ОСОБА_1 перед Банком зобов'язань за кредитним договором, виступила ОСОБА_4 (а.с.20-21).

Договором іпотеки №1748 від 13.06.2008 року забезпечено зобов'язання за даним кредитним договором, згідно якого ОСОБА_4 надала в іпотеку нерухоме майно: квартиру загальною площею 68,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 21.05.1997 року (а.с.22-25).

Зобов'язання за кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит в розмірі 40 869,22 доларів США, проте ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків не виконала. Станом на 07.03.2012 року заборгованість ОСОБА_1 склала 60 965,12 доларів США, з яких заборгованість за кредитом -37 153,54 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 14 471,09 доларів США, заборгованість по комісії за користування кредитом -2 488,46 доларів США, пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором -3 919,12 доларів США, штраф (фіксована частина) -31,30 доларів США, штраф (процентна складова) -2 901,61 доларів США (10-12).

Розглядаючи вказану справу на підставі наведених і встановлених у судовому засіданні фактів суд констатував, що вони регулюються правовідносинами, визначеними нормами ЦК України (435-15) 2003 року та нормами Закону України «Про іпотеку» (898-15) .

Так, відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення Відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За приписами ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або застосування процедури продажу, встановленою ст.38 Закону, яка передбачає продаж предмета будь-якій особі-покупцеві.

Статтею 25 ч.2 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або застосуванням однієї з процедур.

Оскільки, відповідач за первісним позовом ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору, та в порушення ст. 526 ЦК України взяті на себе зобов'язання щодо погашення кредиту та сплати відсотків не виконувала, суд обґрунтовано частково задовольнив позовні вимоги позивача та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № МКV0GL0000000002 від 13.06.2008 року в розмірі 60 965,12 доларів США, що еквівалентно 486 989,38 гривень звернув стягнення на квартиру, загальною площею 68,60 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців предмету іпотеки відбувається у разі відмови добровільно звільнити житловий будинок у встановлений сторонами строк, протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. В даному випадку суд, не вбачав підстав для примусового виселення відповідача та інших осіб, які зареєстровані або проживають в квартирі.

Розглядаючи поданий ОСОБА_1 зустрічний позов суд обґрунтовано дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст. 203 ЦК України, про загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року № 9 (v0009700-09) «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Твердження позивача за зустрічним позовом про те, що, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного з принципів цивільно-правових відносин, а саме - принципу справедливості, та що такі умови кредитного договору є справедливими, так, як в супереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду ОСОБА_1, як Позичальника, споживача кредитних послуг, не може бути прийнята судом до уваги, оскільки, сам позивач за зустрічним позовом, будучи дієздатною особою, уклав кредитний договір добровільно та на відомих йому умовах, адже надав відповідні документи, які разом із кредитним договором сам і завірив своїми підписами (а.с.15-19, 30-31, 35).

Тому, позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність, передбачених ст. 215 ЦК України, підстав для визнання правочину недійсним.

Оскільки, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не довів наявність, передбачених ч.1 ст. 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним; кредитний договір та договір іпотеки укладені з дотриманням письмової форми договору; кредитний договір підписаний особисто ОСОБА_1, тому суд прийшов до вірного висновку про правомірність таких договорів і відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що зустрічні позовні вимоги про визнання кредитного договору № МКV0GL0000000002 від 13.06.2008 року та договору іпотеки №1748 від 13.06.2008 року недійсними та зобов'язання приватного нотаріуса Виноградівського нотаріального округу виключити з Державного реєстру іпотек запис за №1749 від 13.06.2008 року не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню, тому в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

За таких обставин, суд вірно констатував, що звернення до суду з вимогою визнати оскаржувані договори є способом ухилення від взятих на себе цивільних обов'язків за кредитним договором.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з іншої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається, що позивач за первісним позовом сплатив 3 219 гривень судового збору та 107,3 гривень за подання заяви про забезпечення позову (а.с.1), а відтак, з урахуванням вищенаведеного понесені позивачем за первісним позовом судові витрати судом правомірно стягнуто з відповідачів за первісним позовом.

Отже, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає, так як вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи та вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Виноградівського районного суду від 11 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.