2/415/2134/12 Про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - 28.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства інфраструктури України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Дніпропетровського державного конструкторського-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Міністерства інфраструктури України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Дніпропетровського державного конструкторського-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" про поновлення на роботі, визнання наказу незаконним та його скасування, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Наказ Міністерства транспорту та зв'язку України № 504-О від 07 грудня 2010 року "Про звільнення ОСОБА_2" визнано незаконним та скасовано. Поновлено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді виконуючого обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт". Стягнено з Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" на користь ОСОБА_2 130 604,40 грн. середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з грудня 2010 року по 26 липня 2012 рік.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Міністерство інфраструктури України просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та в межах позовних вимог, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України, правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України, № 456 від 23 квітня 2009 року, з 24 квітня 2009 року був призначений виконуючим обов'язки Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" на період до визначення питання стосовно керівника підприємства у встановленому законодавство порядку (а.с.9).

ОСОБА_2 в період з 24 квітня 2009 року по 08 грудня 2010 року виконував обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторського-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" та відповідно до вимог п.2 роз'яснень Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС "Про порядок оплати тимчасового заступництва" від 29 грудня 1965 року № 30/391, якщо працівник виконує обов'язки більше двох місяців вважається, що він затверджений на цій посаді.

Відповідно до вимог ст. 24 КЗпП України, трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Згідно наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 504-О від 07 грудня 2010 року ОСОБА_2 з 08 грудня 2010 року було звільнено від виконання обов'язків директора Дніпропетровського державного конструкторського-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" з підстав неефективності управління Дніпропетровським державним конструкторська-технологічним бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" на підставі доповідних записок (а.с.10).

Статті 36, 40, 41 КЗпП України містять вичерпний перелік підстав розірвання трудового договору, як строкового, так і укладеного на невизначений строк, зі ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Судом встановлено, що в наказі про звільнення ОСОБА_2 не міститься норми, на підставі якої проведено звільнення ОСОБА_2, не наведено жодних підстав для винесення наказу, крім доповідних записок.

В період з 29 листопада 2010 року по 12 грудня 2010 року ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, що підтверджується листом непрацездатності серії АВЛ № 546014 виданий Міською поліклінікою № 3 м.Дніпродзержинська (а.с.11).

Позивач дізнався про своє звільнення з посади виконуючого обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторського-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" вже після 08 грудня 2010 року під час знаходження його на лікарняному.

Згідно до вимог ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

У своїй постанові № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) Пленум Верховного Суду України в п.17 роз'яснив, що правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст. 40 КЗпП України стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП України (322-08) , так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

ОСОБА_2 було призначено виконуючим обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторська-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт" на період до визначення питання стосовно керівника цього підприємства в установленому законодавством порядку.

Згідно до роз'яснень, викладених у п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) , при укладанні трудового договору визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатися як конкретним терміном, так і часом настання певної події.

В наказі про призначення ОСОБА_2 виконуючим обов'язки директора встановлено певну подію, з якою пов'язано припинення трудових відносин - визначення питання стосовно керівника підприємства.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 грудня 2010 року № 504-О "Про звільнення ОСОБА_2", позивача було звільнено на підставі доповідної записки голови Державтотрансадміністрації Доброхода С.О. від 30 листопада 2010 року 418/0/22-10 та доповідної записки заступника Міністра Баранова О.Г. від 02 грудня 2010 року № 57506/0/7-10.

Як вбачається з наданих доповідних записок, ОСОБА_2 неналежним чином виконувалися обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторського-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт", що полягало в порушенні подання: фінансової звітності, незабезпеченні збереження державного майна, неналежного ведення статутної діяльності, у зв'язку з чим пропонується звільнити із займаної посади ОСОБА_2 й призначити виконуючим обов'язки директора Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспортом" ОСОБА_5

Як вбачається з наказу Міністерства транспорту та зв'язку України: № 505-О від 07 грудня 2010 року "Про призначення ОСОБА_5", ОСОБА_5 було призначено з 09 грудня 2010 року не на посаду директора Дніпропетровського державного конструкторсько-технологічного бюро науково-виробничої організації "Автотранспорт", а виконуючим обов'язки директора на період до прийняття відповідного рішення з посадовим окладом згідно з штатним розписом.

Згідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно до вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом вірно розраховано середню заробітну плату позивача за час вимушеного прогулу, яка складає 130 604,40 грн.

Пунктами 2, 4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись вимогами даної статті суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць.

З наведеного вбачається, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і вірно дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 308, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Міністерства інфраструктури України - відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26 липня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.