№ провадження 22-ц/1190/3244/12 

Головуючий у суді І-ї інстанції Куценко О.В.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, 

банківського вкладу Доповідач Белінська І. М.

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Белінської І.М. -головуючої,

Гайсюка О.В.,

Савченко С.О.,

при секретареві -Ткаченко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Кіровограді апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 жовтня 2011 року в цивільній справі за його позовом до публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»в особі Кіровоградської обласної дирекції про стягнення процентів по депозитному вкладу, відшкодування майнової та моральної шкоди,

У червні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Кіровоградської обласної дирекції ( далі Банк) про стягнення процентів по депозитному вкладу в сумі 78 грн., 3 141 доларів США у відшкодування упущеної вигоди та 1500 гривень -у відшкодування моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог зазначив про те, що 11.06.2010 року він відкрив у Банку депозитний рахунок з нарахуванням 13% річних, на який вніс 2 500 гривень.

Після закінчення дії договору від 11.06.2010 року, тобто 12.07.2010 року він звернувся до відповідача із проханням продовжити дію договору ще на один місяць, але Банк відмовив йому, посилаючись на те, що проценти по вкладам, які знаходяться на арештованих депозитних рахунках, не нараховуються, що є незаконним.

2.09.2010 року він звернувся до відповідача із письмовою заявою про продовження дії договору на один місяць з нарахуванням 13% річних, але 22.09.2010 року отримав письмову відмову.

Вважаючи, що відповідач незаконно не нарахував йому проценти за цим вкладом за період з 12.07.2010 року по 21.09.2010 року в сумі 80 гривень та затримав на цей термін перерахування грошей з його депозитного рахунку на рахунок Кіровського ВДВС в сумі 2500 гривень, що призвело до заподіяння йому збитків у вигляді упущеної вигоди у сумі 3 150 доларів США ( 25 105, 50 грн.), оскільки вчасно не було знято арешт з належного йому на праві власності житлового будинку, на продажу якого з вини відповідача він втратив зазначену суму -позивач просив стягнути з відповідача 80,19 грн. не нарахованих процентів, 25 105,50 грн. у відшкодування упущеної вимоги та 1500 грн. -у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача.

Рішенням Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 жовтня 2011 року в позові відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_7 просить скасувати рішення і ухвалити нове через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення ОСОБА_5, його представника ОСОБА_7, які просили задовольнити скаргу, представника відповідача Соколенка О.О., який просив її відхилити, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, колегія суддів вирішила, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24.10.2011 року -залишенню без змін з таких підстав.

Встановлено, що 11.06.2010 року між сторонами було укладено договір банківського вкладу № 263071192017, за яким позивач передав відповідачу 2500 гривень із відсотковою ставкою згідно із п.5 договору терміном на 31 день. (а.с.3)

Відповідно до п.4 цього договору нараховані відсотки по вкладу та сума вкладу у кінці дії договору виплачується на рахунок вкладника № НОМЕР_1, відкритий у банку згідно із договором на відкриття та ведення поточного рахунку (а.с.4).

На виконання договору та у зв»язку із закінченням строку дії вкладу 12.07.2010 року відповідач перерахував на поточний рахунок позивача суму вкладу в розмірі 2500 грн. та нараховані відсотки в розмірі 26 грн.71 коп.

Відповідно до ч.1ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов»язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові ( володільцеві рахунку) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право розпорядження полягає в юридичній можливості власника визначати фактичну та юридичну долю речі. Право визначати юридичну долю речі полягає у наявності прав для вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків власника речі.

Згідно із ст.1074 ЦК України (435-15) обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до абзацу 2п.10.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті»( далі -Інструкція), затвердженої постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 року (z0377-04) виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця про арешт коштів, прийнятою на підставі рішення суду про стягнення коштів або про накладення арешту, у порядку, встановленому законом.

30.09.2009 року державним виконавцем Кіровського відділу ДВС Кіровоградського МУЮ винесено постанову про арешт коштів боржника -ОСОБА_5 в сумі 17 858 грн.12 коп., які містяться на всіх рахунках у Кіровоградській ОД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

На виконання цієї постанови державного виконавця відповідач наклав арешт на кошти позивача, які містилися на поточному рахунку № НОМЕР_1.

Згідно із п.10.9 Інструкції кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим рішенням суду, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про звільнення коштів з-під арешту.

Таким чином, право позивача розпоряджатися грошовими коштами, у тому числі і шляхом продовження терміну дії депозитного договору було обмежено, а тому відповідач, відмовивши позивачу у пролонгації договору банківського вкладу діяв правомірно. За час знаходження грошових коштів на поточному рахунку відповідач нарахував позивачу проценти на рівні ставки для поточних рахунків ( згідно тарифів Банку).

У відповідності до ч.1 та 2 ст. 1071 ЦК України, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження, або без його розпорядження на підставі рішення суду. А також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 10.10 Інструкції передбачено, що у разі надходження до банку платіжної вимоги на примусове списання коштів за тим виконавчим документом, для забезпечення виконання якого на кошти клієнта накладено арешт, банк виконує її в повній або частковій сумі в межах наявної арештованої суми на рахунку.

Встановлено, що платіжна вимога про списання з вкладного рахунку № НОМЕР_2 коштів в сумі 4017 грн.42 коп. надійшла до Банку 21.09.2010 року і в цей же день була виконана в межах наявної суми, що знаходилась на рахунку (а.с.5).

За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його позовних вимог, оскільки наявність фактів незаконності дій чи бездіяльності відповідача щодо не нарахування процентів за депозитним рахунком та щодо несвоєчасного списання грошових коштів з банківського рахунку на рахунок Кіровського ВДВС позивачем не доведена.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є безпідставними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні зазначених норм.

Згідно із ч.1ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 ОСОБА_7 відхилити, а рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 24 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі 20 днів з дня набрання нею законної сили.