Справа № 0308/10040/12 

Головуючий у 1 інстанції:Філюк Т.М. 

Провадження № 22-ц/0390/1835/2012 

Категорія:51 

Доповідач: Федонюк С. Ю.

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Шевчук Л.Я., Гапончука В.В.,

при секретарі - Галицькій І.П.,

з участю:

представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідача -Носкова О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»про стягнення заборгованості, оплати вимушеного прогулу за затримку виконання рішення про поновлення на роботі та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою відповідача приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 серпня 2012 року,

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»(далі -ПрАТ «Луцьке РТП», відповідач) задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ «Луцьке РТП»в користь ОСОБА_3 18987,30 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зобов'язано ПрАТ «Луцьке РТП»включити в проміжний баланс кредиторські вимоги ОСОБА_3 в розмірі 312 173,55 грн.

В стягненні матеріальної допомоги при виході у відпустку та компенсації за невикористані дні щорічної відпустки -відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач ПрАТ «Луцьке РТП»подало апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на незаконність судового рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позову, просили його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просив її відхилити, представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задоволити.

Згідно зі статтею 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2005 року ОСОБА_3 поновлено на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»(правонаступником якого є ПрАТ «Луцьке РТП») з 25 березня 2005 року. Стягнуто в користь ОСОБА_3 8080,50 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 березня 2005 року по 27 травня 2005 року, 1000 грн. моральної шкоди, а всього -9080,50 грн.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

На виконання зазначеного рішення 30 травня 2005 року відділом державної виконавчої служби Луцького районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження. Однак виконане не було і, відповідно до постанови головного державного виконавця від 24 квітня 2012 року, виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду від 27 травня 2005 року закінчено на підставі заяви ПрАТ «Луцьке РТП» в зв'язку з ліквідацією боржника ( а.с. 21).

Отже, на момент звернення ОСОБА_3 до суду з даним позовом рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2005 року в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді Генерального директора - Голови правління ВАТ «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»не було виконано.

Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

В матеріалах справи наявна ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року (а.с. 6-7), що на момент розгляду даної справи набрала законної сили, якою встановлена вина відповідача ПрАТ «Луцьке РТП»у невиконанні рішення Луцького міськрайонного суду від 27 травня 2005 року про поновлення позивача на роботі і стягнуто на користь ОСОБА_3 312173,55 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі в розмірі - 18987, 30 гривень за період вимушеного прогулу з 01 лютого 2012 року по 16 липня 2012 року.

З матеріалів справи убачається і не заперечується сторонами, що 03 березня 2012 року загальними зборами акціонерів ПрАТ «Луцьке ремонтно - транспортне підприємство»було прийнято рішення про припинення діяльності Товариства шляхом його ліквідації. Оголошення про ліквідацію опубліковано в Бюлетні державної реєстрації № 207 (7) від 13 березня 2012 року, в якому був визначений строк до 24 травня 2012 року для подання кредиторами своїх вимог.

Місцевим судом встановлено і це відповідає наявним в матеріалах справи доказам, яким суд дав правильну оцінку, що ОСОБА_3 надсилав на адресу ПрАТ «Луцьке РТП» заяву про визнання і задоволення вимог кредитора рекомендованим листом 04 травня 2012 року (а.с. 17), на яку ПрАТ «Луцьке РТП» надало відповідь про відмову включити вимоги ОСОБА_3 в реєстр кредиторів, покликаючись на ту обставину, що 24 травня 2012 року закінчився встановлений двохмісячний строк для подання кредиторами своїх вимог (а.с. 13).

З наданого позивачем повідомлення Волинської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»від 24 травня 2012 року (а.с. 15-16), заяви про визнання і задоволення вимог кредитора були прийняті відділенням зв'язку до пересилання 04 травня 2012 року та 12 травня 2012 року та були відправлені 10 та 12 травня 2012 року, відповідно, до відділення поштового зв'язку села Гірка Полонка, однак станом на 24 травня 2012 року поштові відправлення ПрАТ «Луцьке РТП» отримані не були.

З встановлених обставин справи слідує, що позивач в передбачені чинним законодавством строки заявив вимогу до відповідача про задоволення вимог кредитора.

Частиною 3 статті 112 ЦК України визначено, що у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про зобов'язання відповідача включити в проміжний баланс кредиторські вимоги позивача в розмірі 312173,55 грн., що були задоволені ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 квітня 2012 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду, оскільки є власним тлумаченням позивачем норм чинного законодавства і обставин справи, які були предметом дослідження суду і суд їм дав правильну юридичну оцінку.

Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Разом з тим, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення не вказано період, за який проводиться стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому другий абзац резолютивної частини слід доповнити словами «за період з 01 лютого 2012 року по 16 липня 2012 року»

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Луцьке ремонтно-транспортне підприємство»відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 серпня 2012 року в даній справі залишити без змін, доповнивши абзац другий резолютивної частини рішення суду словами: «за період з 01 лютого 2012 року по 16 липня 2012 року».

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.