Справа №22-ц/2790/2646/2012р. 

Головуючий в 1 інстанції Шкірай М.І.

Категорія 19 

Доповідач в апеляційній інстанції Алєєва Н.Г.

колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Алєєвої Н.Г.,

суддів - Водяхіної Л.М., Клочка В.П.,

за участю:

секретаря - Івченка М.О.,

представника позивача - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

представника відповідача - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення місцевого суду Балаклавського району м.Севастополя від 21 серпня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, третя особа Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Управління внутрішніх справ України в м.Севастополі про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку, та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення суми,

Оскаржуваним рішенням позов ОСОБА_7 задоволений частково. Відділ громадянства, реєстрації та імміграції фізичних осіб Балаклавського РВ УМВС України в м.Севастополі зобов'язаний зняти ОСОБА_5 з реєстраційного обліку по АДРЕСА_6. В решті позову ОСОБА_7 відмовлено. Цим же рішенням зустрічний позов ОСОБА_5 задоволений в повному обсязі. З ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 стягнуті грошові кошти в сумі 28421,50 грн., отримані відповідачкою від продажу Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, котра належала ОСОБА_5 на праві власності.

Додатковим рішенням суду від 09.10.2012р. з ОСОБА_7 на користь держави стягнутий судовий збір в сумі 284,22 грн..

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 з ухваленням в цієї частині нового рішення про відмову останньому в позові. Апелянт вказує, що згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.06.2003р., вартість останньої складає 2499,62 грн., тобто суд безпідставно стягнув з ОСОБА_7 вартість квартири в сумі 28421,50грн.. Крім того, ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_5 пропустив строк позовної давності на звернення до суду з позовом. Задовольняючи позов ОСОБА_5 суд належної оцінки цим обставинам не дав.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що остання задоволенню не підлягає.

Згідно ч.1 ст. 1000, ст. 1003, п.2 ч.1 ст. 1006 ЦК України, - за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені дії, які належить вчинити повіреному.

Після виконання доручення повірений зобов'язаний негайно повернути довірителю довіреність, строк якої не закінчився, надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_7 являються рідними братом та сестрою. ОСОБА_5 та ОСОБА_8, - мати сторін по справі, - являлись власниками квартири АДРЕСА_1 по Ѕ частки кожний (а.с.115). 28.05.2003р. ОСОБА_5 видав на ім'я ОСОБА_7 довіреність, якою уповноважив останню на відчуження (дарування, продаж, міну) належної йому Ѕ частки спірної квартири за ціною та на умовах за її розсудом, для чого позивачці були надані повноваження підписувати від його імені необхідні документи і довідки, в тому числі договори купівлі-продажу, дарування квартири, одержувати належні йому гроші (а.с.166). При цьому, сторони усно домовились, що на кошти отримані від продажу частки квартири ОСОБА_5 позивачка купить відповідачу будинок.

17.06.2003р. ОСОБА_8 та ОСОБА_7, яка діяла від імені ОСОБА_5 на підставі виданої довіреності, продали вищеназвану квартиру ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і в той же день ОСОБА_7 уклала з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 договір дарування, згідно якому останні подарували позивачці житловий будинок АДРЕСА_6 (а.с.6), який був оформлений на ОСОБА_7 (а.с.6). Після чого ОСОБА_7 вселила ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в назване домоволодіння, зареєструвавши останніх по вищевказаній адресі та не повідомила ОСОБА_5 про те, що власником будинку являється вона.

Про названу обставину відповідач дізнався лише в грудня 2007р., коли ОСОБА_7 відмовилась продавати вказаний будинок для покупки ОСОБА_5 малосімейки в місті Севастополі. При цьому, ОСОБА_7 здійснила переобладнання будинку, яке призвело до неможливості проживання в останньому, в зв'язку з чим ОСОБА_5 був вимушений знімати інше житло.

Викладене стало підставою конфлікту між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, який неодноразово переростав в бійки, внаслідок котрих ОСОБА_5 спричиняв позивачці легкі тілесні ушкодження без розладу здоров'я, про що свідчать судово-медичні обстеження останньої №7 від 02.01.2008р. та №1413 від 16.08.2008р. (а.с.7-8).

Наведені обставини стали поводом для звернення ОСОБА_7 до суду з позовом про виселення ОСОБА_5, та пред'явлення відповідачем зустрічного позову до ОСОБА_7 про стягнення з останньої Ѕ частки вартості квартири АДРЕСА_1.

Суд належно оцінив викладене та ті факти, що:

- між сторонами укладений договір доручення, після виконання котрого ОСОБА_7 була зобов'язана повернути ОСОБА_5 одержані кошти, довіреність, звіт про виконання доручення та виправдні документи. Однак вказані дії позивачка не здійснила, більш того, гроші ОСОБА_5 не повернула та скрила від останнього факт придбання на своє ім'я будинку по АДРЕСА_6;

- вартість Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 станом на 2003р. згідно висновку експерта складала 28421,50грн. (а.с.26-44 т.2), та -

обґрунтовано задовольнив первісний та зустрічний позови, стягнув з ОСОБА_7 Ѕ частку вартості вказаної квартири в сумі 28421,50 грн., та постановив рішення про зняття ОСОБА_5 з реєстраційного обліку по АДРЕСА_6. В задоволенні позову ОСОБА_7 про виселення відповідача з будинку відмовлено також правильно, оскільки ОСОБА_5 в указаному будинку не проживає.

Підстав для скасування, зміни рішення суду колегія не вбачає, так як останнє не суперечить ч.1 ст. 1000, ст. 1003, п.2 ч.1 ст. 1006 ЦК України.

Доводи ОСОБА_7 про те, що згідно договору купівлі-продажу квартири остання продана за 2499,62 грн.(а.с.215), при цьому половину названої суми позивачка повернула ОСОБА_5 - не можуть бути прийняті до уваги колегією, оскільки зазначена в договорі вартість не відповідає дійсній вартості квартири станом на 2003 рік. Згідно звіту про оцінку квартири АДРЕСА_1, складеного експертом на підставі ухвали суду, ринкова вартість названої квартири в червні 2003р. складала 56843 грн.. При цьому, експертом обстежена спірна квартира, враховані місце розташування, технічний стан житлового будинку та квартири, фізичний знос останньої.

Погоджуючись з висновками експерта колегія враховує і ті факти, що згідно показань в суді І інстанції ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які придбали спірну квартиру, вони сплатили ОСОБА_7 за квартиру не 2499,62 грн., а 12000 доларів США, що на той період еквівалентно 56843 грн.. В договорі купівлі-продажу була вказана сума 2499,62 грн., щоб зменшити розмір держмита, яке підлягало сплаті при оформленні договору.

Доказів, підтверджуючих факт повернення ОСОБА_5 Ѕ частки вартості спірної квартири, ОСОБА_7 не представила.

Заява позивачки про те, що договір купівлі-продажу укладений в 2003 році і ОСОБА_5 пропустив строк позовної давності на звернення до суду, - також не може бути прийнята до уваги колегією, оскільки не заснована на ч.1 ст. 261 ЦК України, згідно якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася про порушення свого права.

Із показань ОСОБА_5 убачається, що після продажу квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_7 вселила та прописала відповідача та матір в будинок по АДРЕСА_6, де він фактично проживав з 2003р. по 2007р., вважаючи частку цього будинку своєю власністю, оскільки ОСОБА_7 приховала від нього факт оформлення права власності на будинок на себе. Про те, що право власності на домоволодіння оформлено на ОСОБА_7 він дізнався від позивачки 31.12.2007р., в зв'язку з чим між ними виникали конфлікти і він наносив ОСОБА_7 побої.

Названі показання ОСОБА_5 підтверджуються вищенаведеними доказами і фактичними обставинами по справі, та заслуговують уваги.

При цьому, колегія враховує і той факт, що з позовом про стягнення вартості спірної квартири ОСОБА_5 звернувся в суд 24.03.2009р. (а.с.3 т.2), тобто в межах трирічного строку позовної давності.

Доводи ОСОБА_7 про те, що будинок по АДРЕСА_6 придбаний нею безкоштовно, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подарували будинок позивачці, що підтверджується договором дарування від 17.06.2003р. (а.с.6), суд оцінює критично, оскільки договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 та договір дарування названого будинку укладені в один день. Більш того, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 для ОСОБА_7 являються сторонніми людьми.

Керуючись ч.1 ст. 308 ЦПК України, судова колегія,

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити.

Рішення місцевого суду Балаклавського району м.Севастополя від 21 серпня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у 20 денний строк.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного

суду міста Севастополя Н.Г. Алєєва