Справа № 22-3473/12 

Головуючий у 1 інстанції: Воробйов А.В.

Суддя-доповідач: Бабак А.М.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Каракуші К.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_3 та Публічного акціонерного товариства «СК «Оранта-Січ» в особі Василівської філії на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» в особі Запорізької регіональної дирекції ПАТ «Страхова група «ТАС», ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» в особі Василівської філії, третя особа ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, -

У серпні 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Страхова група «ТАС» в особі Запорізької регіональної дирекції ПАТ «Страхова група «ТАС»(далі ПАТ «СГ «ТАС»), ОСОБА_4, який в ході розгляду справи уточнила вимогами до Публічного акціонерного товариства «СК «Оранта-Січ»в особі Василівської філії (далі ПАТ «СК «Оранта-Січ») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 29.06.2009 року на трасі Харків-Сімферополь, за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля НОМЕР_2, що належить їй на праві власності, під керуванням ОСОБА_5, сталася ДТП. Внаслідок ДТП її автомобілю спричинені значні пошкодження. Вартість матеріального збитку, згідно експертного висновку № 213 від 14.12.2009 року складає 62241,40 грн.

Постановою судді апеляційного суду Запорізької області від 11.03.2010 року ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

ЇЇ автомобіль застрахований в ПАТ «СГ «ТАС» та відповідно договору добровільного страхування наземного транспорту ДКТЗ/21/44/48 № 007702 від 03.03.2009 року страхове відшкодування виплачено у розмірі 42591,25 грн., без урахування безумовної франшизи, яка складає 789,70 грн.

Також, зазначала, що нею понесені додаткові витрати, а саме: оплата за експертний висновок, відновлення комплекту державних номерних знаків, послуги транспортування пошкодженого автомобілю, оцінка ремонту автомобіля, на загальну суму 2421,15 грн.

Крім того, внаслідок неправомірних дій відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка виражалася в душевних переживаннях з приводу значного пошкодження її майна та наступним його тривалим відновленням, яку оцінила в 5000,00 грн.

Враховуючи, що цивільна правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована ПАТ «СК «Оранта-Січ», однак виплатити недоплачену суму страхового відшкодування ПАТ «СК «Оранта-Січ» відмовилося, просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 18860,45 грн. страхового відшкодування, 3210,85 грн. -матеріальну шкоду, 5000,00 грн. - моральну шкоду, судові витрати - 390,70 грн., та витрати на правову допомогу.

рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Оранта-Січ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 19361,00 грн. та судові витрати: судовий збір 194 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн., всього 21675 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог є незаконним та необгрунтованим, ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважає, що суму франшизи 789,70 грн. та понесені нею додаткові витрати, пов'язані з ремонтом автомобіля у сумі 2421, 15 грн. їй повинен сплатити ОСОБА_4 та відшкодувати моральну шкоду, яку вона оцінює в 5000 грн., тому просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення її позову, в іншій частині рішення залишити без змін.

Також, на зазначене рішення суду апеляційну скаргу подало ПАТ «СК «Оранта-Січ». В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що позивач страхове відшкодування отримала від страхової групи «ТАС», тому ПАТ «СК Оранта-Січ» не має обов'язку перед позивачем щодо відшкодування матеріальної шкоди, а між страховими компаніями виникли відносини щодо регресного відшкодування, однак судом зазначене не з'ясовано. Крім того, матеріальну шкоду повинна відшкодовувати винна особа, а не страхова компанія. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до ПАТ «СК «Оранта-Січ» відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ПАТ «СК «Оранта-Січ» підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За правилами ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 частково, та стягуючи суму недоплаченого страхового відшкодування та матеріальну шкоду з ПАТ «СК «Оранта-Січ»суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність повинна нести ПАТ «СК «Оранта-Січ», оскільки цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована саме в ПАТ «СК «Оранта-Січ».

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погодитися не може, оскільки він не відповідає обставинам справи та його суд дійшов з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

При вирішенні спору суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що виплата страхового відшкодування повинна бути здійснена із розміру спричиненої матеріальної шкоди -62241,40 грн. та безпідставно стягнув з ПАТ «СК «Оранта-Січ»суму недоплаченого страхового відшкодування у сумі 18861,00 грн.

Судом залишено поза увагою, що ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно автотоварознавчого висновку від 14.12.2009 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля НОМЕР_2 становить 56084,54 грн. (а.с.257-264).

ПАТ «СГ «ТАС» виплатило позивачу ОСОБА_3 суму страхового відшкодування у розмірі 42591,25 грн., що складає вартість деталей за вирахуванням їх зносу -17,84% у сумі 38793,05 грн., вартість робіт та матеріалів у сумі 8868,07 грн. Загальна сума, що підлягала виплаті складає 47661.12 грн. Однак, в договорі добровільного страхування транспортного засобу від 03.03.2009 року, сторони передбачили сплату страхувальником страхової премії частками і при укладанні договору ОСОБА_3 сплатила лише першу частку у сумі 4280, 18 грн., а іншу частку у сумі 4280,17 грн. погодилася сплатити до 03.09.2009 року, відповідно п.13 договору (а.с. 245). Враховуючи, що страхова подія наступила раніше, 29.06.2009 року, розмір страхового відшкодування був зменшений на цю суму, що не суперечить умовам укладеного договору - п.6.8. Таким чином, розмір страхового відшкодування склав 42591,25 грн., яка була сплачена ОСОБА_3 за вирахуванням франшизи у сумі 789,70 грн., яку повинна сплатити винна в ДТП особа.

Судом першої інстанції зазначене не враховано.

При страхуванні транспортного засобу сторони передбачили виплату страхового відшкодування без урахування суми франшизи та без урахування зносу -п.7 договору (а.с. 245).

Враховуючи, що в силу ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, судова колегія вважає за необхідне суму зносу 8423,42 грн., суму франшизи 789,70 грн. та моральну шкоду стягнути з винної особи - ОСОБА_4, що не суперечить вимогам ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди судова колегія виходить із вимог ст. 23, 1167 ЦК України, та роз'яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року (v0004700-95) N4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та визначає суму відшкодування, яка відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставини при яких було спричинено моральну шкоду ОСОБА_3, ступень вини відповідача, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань позивача, та з урахуванням вимог розумності і справедливості вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 2000.00 гривень.

Що стосується інших витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля, то позивачем не надано належних та допустимих доказів, у розумінні ст. 57 ЦПК України, що саме ці витрати, зокрема, щодо відновлення номерних знаків у сумі 336,00 грн., проведення авто товарознавчого обстеження у сумі 500,00 грн., послуги транспортування та евакуації транспортного засобу у сумі 1150,00грн., понесені саме ОСОБА_3 В матеріалах справи наявні докази, що такі витрати зроблені ОСОБА_5 (а.с. 15-19). Однак, ОСОБА_5 з позовом про відшкодування цих витрат до суду не звертався, а тому на користь ОСОБА_3 ці витрати не можуть бути стягнуті. Не підлягають відшкодуванню і витрати, понесені ОСОБА_3 у зв'язку оцінкою ремонту, підрозробкою та стоянкою автомобіля у сумі 435,15 грн., відповідно заказу-наряду № ПРЗН19108 від 13.07.2009 року (а.с. 17), оскільки позивачем не доведено, що саме ці витрати пов'язані з евакуацією транспортного засобу до місця здійснення ремонту. Позивачем не вказані поважні причини у зв'язку з чим необхідно було поміщати автомобіль на стоянку, а тому в силу ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» стягненню не підлягають.

Судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 2000,00 грн.

При задоволенні позову про стягнення витрат на правову допомогу, суд залишив поза увагою, що відповідно ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначений розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, де передбачено, що така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Незважаючи на те, що в матеріалах справи наявна ксерокопія договору про надання правової допомоги № 95 від 20.08.2010 року (а.с.34), договір від 01.09.2010 року (а.с.55), що укладені між приватним підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_3 (а.с. 34), договір від 01.06.2011 року, що укладений між адвокатом ОСОБА_6 та ОСОБА_3 та додаткова угода до нього, ксерокопія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 125-127), відомості про те, чи була надана така правова допомога саме ОСОБА_6, чи отримала вона плату за надання послуг та в якому розмірі, чи є підстави для стягнення з відповідачів компенсації понесених позивачем витрат, а якщо так, то який граничний розмір такої компенсації та розрахунок затрат у відповідності до вищевказаного Закону про граничний розмір оплати, в матеріалах справи відсутній.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_3 та стягнення на її користь з ОСОБА_4 матеріальної шкоди у вигляді франшизи у сумі 789,70 грн., суми зносу 8423,42 грн. та моральної шкоди у сумі 2000,00 грн. Інші позовні вимоги ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС», ПАТ «СК Оранта-Січ», ОСОБА_4 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню судові витрати у сумі 214,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СК «Оранта-Січ» в особі Василівської філії задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішенняОрджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 19 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду у вигляді франшизи у сумі 789,70 (сімсот вісімдесят дев'ять) грн., суму зносу 8423,42 (вісім тисяч чотириста двадцять три) грн. та моральну шкоду у сумі 2000,00 (дві тисячі) грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова група «ТАС», ПАТ «СК Оранта-Січ», ОСОБА_4 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 214,60 грн., витрати на ІТЗ 120,00 грн.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.