6-16556св12 Про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку й усунення перешкод у користуванні автомобільною дорогою загального користування - 03.10.2012 Прийняття

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю санаторій «Урочище Квасний Потік», Свалявської районної адміністрації про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, усунення перешкод у користуванні автомобільною дорогою загального користування, приміщенням власного гаражу, джерелом мінеральної води та демонтування санаторієм самовільно побудованих комунікацій на території бази відпочинку «Урочище Квасний Потік» та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю санаторій «Урочище Квасний Потік» до ОСОБА_3 про зобов'язання демонтувати гаражі, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2012 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік», Свалявської районної адміністрації про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку серії ЗК № 032192 від 26 липня 2004 року, усунення перешкод у користуванні автомобільною дорогою загального користування, приміщенням власного гаражу, джерелом мінеральної води та демонтування санаторієм самовільно побудованих комунікацій на території бази відпочинку санаторію «Урочище Квасний Потік».

Посилався на те, що ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік», побудувавши на території бази відпочинку зазначені споруди, створює йому, жителям с. Стройне та працівникам санаторію перешкоди у користуванні місцями загального користування. Крім того, Товариство одержало державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,1742 га, до плану якого включено земельну ділянку, на якій розташовано придбане ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу приміщення гаражу.

У червні 2007 року ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік» звернулося в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання демонтувати гаражі загальною площею 93,6 м.кв., що знаходяться на земельній ділянці ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік».

Посилалось на те, що зазначені гаражі побудовано на земельній ділянці, що входить до складу земельної ділянки ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік», без відповідного дозволу на таке будівництво.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку ТОВ санаторій "Урочище Квасний Потік" серії ЗК № 032192, виданий 26 липня 2004 року Свалявською райдержадміністрацією, із-за незаконного включення земельної ділянки площею 0,0157 га, на якій розміщено приміщення гаража, земельної ділянки площею 0,0240 га, на якій розміщена залізобетонна доріжка зі східцями і перилами, яка являється шляхом для проходу з території санаторію до бази відпочинку, земельної ділянки під дорогою з твердим покриттям загального користування.

Зобов'язано керівництво ТОВ санаторій "Урочище Квасний Потік" не чинити перешкоди щодо проїзду на автотранспорті та проходу по наявному шляху через територію санаторію до гаража, джерела мінеральної води та бази відпочинку, демонтувати самовільно побудований навіс і бордюри, які розташовані перед в'їздом у бокси приміщення гаража, не чинити перешкод у користуванні мінеральною водою з джерела мінеральної води.

У решті позову відмовлено.

У задоволенні зустрічного позову ТОВ санаторій "Урочище Квасний Потік" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2012 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року змінено.

Визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку ТОВ санаторій "Урочище Квасний Потік"серії ЗК № 032192, виданий 26 липня 2004 року Свалявською райдержадміністрацією, в частині земельної ділянки площею 110 кв.м., на якій розташовано приміщення гаражів, що на праві власності належить позивачу ОСОБА_3

Зобов'язано ТОВ санаторій "Урочище Квасний Потік" демонтувати бордюри, розташовані перед в'їздом у приміщення вказаних гаражів, та не чинити перешкод позивачу у проїзді до приміщення цих гаражів.

У задоволенні інших вимог первісного позову ОСОБА_3 відмовлено.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалене у справі рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За правилами ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що на момент виготовлення державного акту про право власності на земельну ділянку ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік» серії ЗК №032192, виданого 26 липня 2004 року Свалявською РДА, до цієї ділянки неправомірно було включено земельну ділянку, право на постійне користування якою мало МКП «Омега» і на якій розташовано приміщення гаражів, які в подальшому було придбано ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 25 травня 2006 року.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік», суд першої інстанції, з висновками якого у цій частині погодився і апеляційний суд, виходив з того, що Товариство не довело обставин, на які посилалось як на обґрунтування своїх вимог.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення первісного позову в частині скасування державного акту на право власності на земельну ділянку в частині включення до нього земельної ділянки площею 0,0240 га, на якій розміщена залізобетонна доріжка із східцями та перилами, яка є шляхом для проходу з території санаторію до бази відпочинку, земельної ділянки під дорогою з твердим покриттям загального користування, та в частині зобов'язання Товариства не чинити перешкоди у користуванні зазначеними об'єктами, апеляційний суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про наявність таких об'єктів на спірній земельній ділянці.

Проте, з такими висновками судів повністю погодитися не можна, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 на підставі двох договорів купівлі-продажу від 25 травня 2006 року придбав у власність в МКП «Омега» цілісний майновий комплекс бази відпочинку «Урочище Квасний Потік», а саме п'ять будинків відпочинку, приміщення для охорони, недобудоване приміщення сауни та інші будови, які розташовані на земельній ділянці площею 0,2945 га та окремо розташоване приміщення гаража площею 93,6 кв. м. (зовніші межі 110 кв.м.), які знаходяться в ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік» с. Стройне Свалявського району.

Згідно державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЗК №032192, виданого 26 липня 2004 року Свалявською РДА, ТОВ санаторій «Урочище Квасний Потік» на праві вланості належить земельна ділянка площею 1,1742 га.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Обґрунтовуючи підставу свого позову, ОСОБА_3 посилався на те, що до земельної ділянки, переданої Товариству на праві власності у 2004 році, було включено земельну ділянку, на якій розміщено приміщення гаражів, які було придбано позивачем 25 травня 2006 року на підставі договору купівлі-продажу.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, на момент отримання Товариством у 2004 році у власність спірної земельної ділянки, ОСОБА_3 не був власником об'єктів нерухомості, які розташовані на належній Товариству земельній ділянці.

Оскільки, це право ОСОБА_3 було набуто лише у 2006 році, то відсутні підстави вважати, що внаслідок оформлення права власності Товариства на спірну земельну ділянку у 2004 році були порушені права позивача, які підлягають захисту у судовому порядку.

Вирішуючи спір по суті, у порушення ст. ст. 212- 214, 303 ЦПК України, не визначившись з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, суди на зазначене уваги не звернули та не перевірили чи підлягають у відповідності до ст. 15 ЦПК України судовому захисту права ОСОБА_3, у тому числі і на частину спірної земельної ділянки.

Зазначені порушення процесуального закону унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи та є у відповідності до ч. 2 ст. 338 ЦПК України підставою для скасування ухваленого у справі судового рішення.

Враховуючи, що ОСОБА_3 в касаційній скарзі просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а рішення суду першої інстанції, у той же час, не у повній мірі відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України та не може залишатись в силі, то колегія суддів вважає за можливе, відповідно до приписів ч. 3 ст. 335 ЦПК України, вийти за межі доводів касаційної скарги та одночасно зі скасуванням рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2012 року, вирішити питання і про скасування рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Закарпатської області від 20 березня 2012 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.