Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді : Гордійчук С.О.

суддів : Григоренка М.П., Хилевича С.В.

секретар судового засідання : Приходько Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк''на рішення Демидівського районного суду від 10 жовтня 2012 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк''до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів

рішенням Демидівського районного суду від 10 жовтня 2012 року в задоволенні позову ПАТ КБ ''ПриватБанк''до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення відмовлено.

В поданій на рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ ''ПриватБанк''вказує на його незаконність, оскільки суд першої інстанції не врахував, що рішенням суду звернуто стягнення на предмет іпотеки, житловий будинок АДРЕСА_1

Відповідно до норм чинного законодавства звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

ПАТ КБ ''ПриватБанк''направлялися письмові вимоги добровільно звільнити житлове приміщення, проте відповідачі житло не звільнили, що є підставою для їх примусового виселення за рішенням суду.

Крім того, судом першої інстанції порушені норми процесуального права.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Демидівського районного суду від 05 грудня 2011 року (а.с.59,59а) в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ROHPGA 0000000306 від 04.09.2008 року в сумі 19 886,54 доларів США, що складає 158 495,73 грн. звернуто стягнення на будинок загальною площею 67 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки ПАТ КБ ''ПриватБанк''з укладанням від імені ОСОБА_1, ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою -покупцем, з отриманням Витягу державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ ''ПриватБанк''всіх повноважень необхідних для здійснення продажу.

ПАТ КБ ''ПриватБанк''неодноразово направлялися вимоги всім відповідачам по справі щодо добровільного звільнення іпотечного житлового приміщення протягом одного місяця з моменту отримання даної вимоги і відповідачі їх отримали, що підтверджується письмовими доказами (а.с.5,6,48,49,50,61). Однак, вказані особи спірне житлове приміщення в добровільному порядку не звільнили.

Направлення ОСОБА_1 вимоги щодо добровільного звільнення переданого в іпотеку житлового будинку також підтверджується вищевказаним рішенням Демидівського районного суду від 05 грудня 2011 року.

Відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України ''Про іпотеку'', звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Такий порядок встановлено ч.3 ст. 109 ЖК України, яка передбачає примусове виселення громадян із жилого приміщення, що є предметом іпотеки та на яке звернено стягнення. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

ПАТ КБ ''ПриватБанк''додержаний порядок письмової вимоги про виселення відповідачів добровільно, ОСОБА_1 є власником спірного житлового будинку, а ОСОБА_2 не є наймачем цього приміщення у розумінні вимог законодавства з цього питання, а тому відповідачі відповідно до положень ч. 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст. 109 ЖК України підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення.

Доводи апеляційної скарги в частині скасування рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про зняття з реєстрації не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.

Зняття з реєстраційного обліку покладено на відділи у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України.

Таким чином, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення і є остаточним рішенням, на підставі якого відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України зобов'язаний зняти відповідачів з реєстрації. За таких обставин позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Оскільки рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права і висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. 109 ЖК України, ст. 40 Закону України ''Про іпотеку'', колегія суддів

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк''задовольнити частково.

рішення Демидівського районного суду від 10 жовтня 2012 року скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк''до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 з будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку ''ПриватБанк''понесені судові витрати в розмірі 160 грн. 95 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.