Справа № 22-ц/2390/2842/12

Головуючий по 1 інстанції Задорожній В.П.

Категорія : 46  

Доповідач в апеляційній інстанції Трюхан Г. М. 

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоТрюхана Г.М. суддів Магди Л.Ф., Міщенка С.В. при секретарі Бражнюк О,В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя

Вивчивши матеріали справи, колегія суддів, -

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив ухвалити рішення про поділ між ним та відповідачем у справі у рівних частинах спільного майна подружжя у вигляді 50 кілограмів срібла загальною вартістю 391890 грн виділити йому та визнати за ним право власності на 25 кг. цього срібла загальною вартістю 195 945 грн., як 1/2 частки із вказаного спільного майна подружжя, судові витрати розділити між сторонами.

Після уточнення позовних вимог просив також зобов'язати ОСОБА_7 протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили, передати йому 25 кг. срібла, що знаходиться в неї на зберіганні, а вразі неможливості такої передачі у встановлений термін, стягнути на його користь грошову суму, що є гривневим еквівалентом вартості 25 кілограм срібла на день прийняття судом рішення, стягнути витрати за проведення судово почеркознавчої експертизи в сумі 1324 грн 08 коп.

рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вище вказаним рішенням суду ОСОБА_6 від імені ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду, як незаконне, необґрунтоване та винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Суд першої інстанції відмовляючи позивачу в задоволенні позовної заяви не взяв до уваги той факт, що згідно ч. 2 ст. 173 СК України, майно малолітніх та неповнолітніх дітей вважається таким, що належить батькам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем та позивачем було придбане срібло у період реєстрації шлюбу. Розписка була складена відповідачкою та надана позивачу 16.10.2010 року, а шлюб між ними було розірвано 17.11.2010 року. В розписці було вказано, що така кількість срібла придбана ними для доньки ОСОБА_4, яка є малолітньою особою - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Суд першої інстанції в порушення норм матеріального та процесуального права не встановив факт наявності самого права власності малолітньої дочки на вказане майно, оскільки із загального змісту законодавства виходить, що якщо діти або їх представники не зможуть підтвердити свої права на майно, то воно вважається таким, що належить батькам.

При придбанні особисто позивачем срібла, в копіях відповідних підтверджуючих документів, які наявні в матеріалах справи вбачається, що дане срібло було придбане особисто позивачем, а тому зазначена судом обставина, що батьки вправі придбати для дитини будь-яке майно, яке знаходиться в обігу, в тому числі і цінні метали, в даних правовідносинах не може бути застосовано, оскільки таке майно було придбано особисто позивачем, де за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 виступав як покупець.

У позивача та відповідача по даній справі відсутні будь-який документ, який би підтверджував придбання батьками ОСОБА_4 даного майна саме для їх дитини. А тому, розписка яка була складена сторонами, не може вважатися такою, що визначає право власності дитини на такий вид майна. Походження права власності на такий вид майна, відповідно до чинного законодавства, визначається шляхом укладення письмового документа з обов'язковим дотриманням встановленою законом формою та порядком укладення такого договору, його посвідчення. В іншому випадку, такий правочин (розписка) є нікчемним.

Колегія суддів вважає, що правовий статус майна, який визначений в розписці є таким, що був набутий саме позивачем та відповідачем та який є спільною сумісною власністю подружжя, а суд першої інстанції неправильно дійшов висновку, без посилання на відповідну норму матеріального права щодо належності ОСОБА_4 на праві власності такого майна.

Згідно ст. 208 ЦК України, в письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів неоподаткованого мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Отже виходить, що такий правочин має вчинятися в письмовій формі, оскільки зі змісту його визначено, що такий правочин значно перевищує у вищевказаній статті ЦК України (435-15) суму.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд абсолютно нічого не вказав та не охарактеризував розписку щодо притаманності їй будь-якого з виду договорів.

Так ознаки договору зберігання не притаманні розписці, оскільки відповідно до ЦК України (435-15) , за договором зберігання річ передається на зберігання іншій особі.

Проте, зі змісту розписки та висновку до якого помилково дійшов суд вбачається, що якщо таке майно належить дитині, то джерело виникнення права на таке майно є саме

його дарування батьками, а не придбання його для дитини, оскільки розписка сторонами по справі складалась не до придбання позивачем срібла-а після.

цивільне законодавство, зокрема передбачає виникнення права власності на нерухоме та рухоме майно у особи незалежно від віку, шляхом укладення договору дарування.

Крім цього, в розписці не було вказано, що 50 кг срібла придбане батьками ОСОБА_4 для забезпечення її розвитку, навчання, виховання дитини, а якщо не має такого визначення тому таке майно не може бути таким, що є власністю дитини, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо розподілу спільного майна подружжя є таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції скасуванню, як таке, що було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст 307, 309 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,-

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, - задовольнити. рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 13 вересня 2012 року, -скасувати.

Позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

Виділити ОСОБА_5 із спільного майна подружжя 25 кг Срібла вартістю 195 945 грн.

Зобов'язати ОСОБА_7 передати це срібло в кількості 25 кг ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 2294 грн судових витрат.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.