Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Ткачука О.С.,

суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я та втраченого заробітку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2012 року,

У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, посилаючись на те, що 29 липня 2010 року відповідачка безпричинно нанесла їй легкі тілесні ушкодження, які потягли короткочасну втрату працездатності, у зв'язку з чим вона перебувала на стаціонарному лікуванні та протягом двох місяців не могла працювати й відповідно утримувати себе й сім'ю.

Під час розгляду справи, ОСОБА_1 доповнила позовні вимоги й просила стягнути з відповідачки втрачений заробіток в розмірі 17 950 грн.

Рішенням Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2012 року, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивачки 999 грн. 23 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 8 880 грн. втраченого заробітку та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди; вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1, унаслідок неправомірних дій відповідачки, заподіяна матеріальна та моральна шкода, яка повинна бути відшкодована останньою.

Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними.

Відповідно до вимог ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності.

Статтею 1167 ЦК України передбачені підстави відшкодування моральної шкоди, зокрема наявність вини особи, неправомірними діями якої заподіяна моральна шкода іншій особі.

Згідно п.п. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 (v0004700-95) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд

визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судами встановлено, що внаслідок нанесення ОСОБА_2 позивачці легких тілесних ушкоджень, остання була госпіталізована до неврологічного відділення Чаплинської РЦР, де знаходилась на стаціонарному лікуванні в період з 30 липня 2010 року по 17 серпня 2010 року, втратила можливість працювати понад два місяці.

Судова колегія вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішення.

За таких обставин оскаржені рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права й підлягають залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 24 травня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 29 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.