Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Ткачука О.С.,

суддів: Колодійчука В.М., Савченко В.О., Умнової О.В., Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Харківського національного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних із навчанням, за касаційною скаргою Харківського національного університету внутрішніх справ на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 7 листопада 2011 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2011 року,

У лютому 2011 року Харківський національний університет внутрішніх справ (далі - ХНУВС) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних із навчанням.

Зазначав, що 5 серпня 2009 року відповідача було зараховано до складу курсантів ХНУВС, 30 серпня 2009 року із ним було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, а наказом ХНУВС від 13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС.

Сума витрат на навчання відповідача за вказаний період становить 12 256 грн. 87 коп., які ХНУВС й просило з нього стягнути.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 7 листопада 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2011 року, позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача витрати, пов'язані із навчанням в сумі 1 680 грн. 84 коп., вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ХНУВС просить ухвалені у справі судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами встановлено, що 5 серпня 2009 року відповідача було зараховано до складу курсантів ХНУВС, 30 серпня 2009 року між сторонами було укладено договір про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України. Звертаючись до суду позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на навчання, оскільки наказом ХНУВС від 13 жовтня 2009 року ОСОБА_1 відраховано з числа курсантів та звільнено з ОВС.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відповідач має відшкодувати позивачу витрати, пов'язані із навчанням лише за період навчання, що перевищує строк строкової військової служби.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна.

Згідно п. 2.1.3 договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України, укладеного 30 серпня 2009 року між ХНУВС та ОСОБА_1 до обов'язків університету входить забезпечення відповідача харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами МВС України, а ОСОБА_1 зобов'язався виконати у повному обсязі навчальну програму відповідної фахової спрямованості та освітньо-кваліфікаційного рівня (п.2.3.1 договору).

Умовами цього договору п. 2.3.6 також передбачено обов'язок особи, яка навчається відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі, згідно із затвердженими розрахунком, у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ до закінчення навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 цього договору, а саме у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця у вищому навчальному закладі МВС України у зв'язку з небажанням особи продовжувати навчання або порушенням нею дисципліни.

ОСОБА_1 відрахований зі складу курсантів та звільнений з органів внутрішніх справ, згідно наказу ХНУВС № 526 о/с від 13 жовтня 2010 року, за власним бажанням останнього.

Відповідно до п.1 ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах МВС України» від 1 березня 2007 року № 313 (313-2007-п) , особа, яка навчалася за державним замовленням у вищому начальному закладі МВС України, відшкодовує в повному обсязі витрати, пов'язані з її утриманням у такому закладі у разі дострокового розірвання договору про підготовку фахівця через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість.

При цьому особи, які навчалися понад встановлений законодавством строк строкової військової служби лише за період навчання, що перевищує такий строк, з урахуванням різниці суми витрат з утримання осіб у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 11 його постанови «Про судове рішення у цивільній справі» (v0014700-09) у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК)

На порушення вимог ст. ст. 213, 214, 303, 304 ЦПК України судом апеляційної інстанції не враховані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають визначальне значення для правильного вирішення справи, не перевірено та не наведено розрахунків суми заборгованості відповідача перед позивачем, не встановлено різниці суми витрат, яка підлягає стягненню, з утримання відповідача у навчальному закладі та утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю.

Крім того у порушення вимог ст. 315 ЦПК України, апеляційний суд взагалі не дослідив доводів апеляційної скарги позивача з приводу неправильно визначення суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, й не зазначив в ухвалі обставин, які спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала цього суду не може вважатися законною і обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336, 338, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу Харківського національного університету внутрішніх справ задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 21 грудня 2011 року скасувати.

Справу передати на новий апеляційний розгляд до апеляційного суду Рівненської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.