2-2528/12 Про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я - 14.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 12 вересня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області, Державного підприємства «Артемвугілля» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, -

Оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров'я 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень.

Стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі) гривень.

Стягнуто з Державного підприємства «Артемвугілля» на користь держави судовий збір в сумі 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області просить скасувати судове рішення, та постановити нове - про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Вважає, що висновки суду першої інстанції про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області на користь позивача 4000грн. не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що з 2007 року дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди зупинена, а з 01.01.08. року відшкодування моральної (немайнової) шкоди припинено, тому суду необхідно керуватись при вирішення спору нормами Цивільного Кодексу України (435-15) з урахуванням норм Кодексу Законів про працю України (322-08) . Вважає, що підприємство, на якому працював позивач, повинне нести відповідальність за шкоду, спричинену його здоров`ю. Крім того, зазначив, що довідка МСЕК є підставою для розрахунку та відшкодування потерпілому матеріальної шкоди і не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди та позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я на виробництві. Також, судом не прийнято до уваги отримання позивачем єдиноразової допомоги, яка компенсує також моральні страждання потерпілого.

Представник відповідача в засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Позивач та представник відповідача ДП «Артемвугілля» в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що 28.12.02р. ОСОБА_1 під час виконання трудових обов`язків на ДП «Артемвугілля» отримав травму у вигляді ампутації культі 3 пальця правої кісті (а.с.4-5, 6-7). Згідно висновку МСЕК від 14.05.03р. ОСОБА_1 вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 10% безстроково у зв`язку із трудовим каліцтвом (а.с.3).

Крім того, під час роботи на підприємстві позивач отримав профзахворювання

пневмоконіоз, через яке ОСОБА_1 висновком МСЕК від 22.12.06р. вперше встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 40 % за профзахворюванням пневмоконіоз (а.с.8, 12), у зв`язку з цим позивач вимушений постійно проходити курси лікування (а.с.21-24).

Враховуючи, що внаслідок ушкодження здоров'я на виробництві позивачу завдано моральної шкоди, а також з урахуванням глибини його моральних і фізичних страждань, суд визначив розмір моральної шкоди яка підлягає стягненню з ДП «Артемвугілля» у сумі 14 000грн. та з Фонду у сумі 4000грн., яку стягнув з відповідачів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області стосуються лише законності та обґрунтованості рішення суду в частині стягнення з Фонду на користь ОСОБА_1 моральної шкоди.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки повинен відшкодувати моральну шкоду в зв'язку з тим, що факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_1, що призвів до стійкої втрати професійної працездатності, вперше встановлений медико-соціальною експертною комісією 14 травня 2003 року, згідно ж ст.ст.21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодувати заподіяну громадянам шкоду від нещасних випадків, включаючи і моральну шкоду на час втрати працездатності позивачем було покладено саме на відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції в цій частині, оскільки такий висновок ґрунтується на законі. Позивач має право на отримання з відповідача (Фонду) страхової виплати за заподіяну моральну шкоду.

Вирішуючи питання про розмір шкоди, судом було враховано роз'яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 (v0004700-95) (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру та глибини заподіяних позивачеві моральних страждань, ступені вимушеного порушення нормального укладу його життя та необхідності докладання для його організації додаткових зусиль, конкретні обставини справи.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на час розгляду обов`язку Фонду відшкодовувати моральну шкоду в виду того, що дія норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди з 01.01.08. року припинена, не грунтуються на законі, оскільки згідно положень ст. 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Акт законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Таким чином, норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (1105-14) (чинного на час звернення позивача до суду) якими встановлено припинення відшкодування моральної (немайнової) шкоди застрахованим і членам їх сімей з 1 січня 2008 року незалежно від часу настання страхового випадку не можуть бути підставою для відмови у праві на відшкодування моральної шкоди, заподіяної до їх прийняття.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні, яке ґрунтується на нормах діючого законодавства та постановлене в межах заявлених позовних вимог.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду в частині часткового задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки на його користь моральної шкоди ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313- 315 ЦПК України, апеляційний суд -

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.

Рішення Калінінського районного суду м.Горлівки Донецької області від 12 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.