судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.

суддів- Трішкової І.Ю., Кірсанової Л.І.

при секретарі -Асєєвої В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,-

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду із вказаним позовом. Посилається на те, що ОСОБА_2 здійснював протиправні дії стосовно її земельної ділянки: зіпсував їй камеру відеоспостереження вартістю 397 грн., 13.05.2010 року в черговий раз зніс стовпи паркану, після чого вона була вимушена звернутися за відновленням паркану, за що сплатила підряднику підприємцю ОСОБА_4 3 200 гр. ОСОБА_5 шкода завдана їй тим, що ОСОБА_2 звертався до правоохоронних та судових органів із заявами про те, що вона, начебто, погрожувала йому вбивством та підпалом будинку, проте, це не відповідає дійсності. Цими діями була зачеплена її честь, гідність та ділова репутація. Уточнивши позовні вимоги, просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму нанесених збитків 3 597 гр., суму завданої моральної шкоди 4 500 гр., судові витрати та суму витрат на допомогу адвоката 1 500 гр.

рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07.08.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 3 200 гр. та судові витрати. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.08.2012 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 стягнуті. витрати за надання правової допомоги в сумі 600 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилається на неповне з*ясування судом обставин справи, на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач рішення суду не оскаржила, проти апеляційної скарги заперечувала.

У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції вважав встановленим, що у травні 2010 року відповідач зніс стовпи паркану позивача на відновлення яких ОСОБА_3 витратила 3 200 грн., однак зазначені обставини залишились недоведеними, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи, тому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне на підставі п. п. 2, 3 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на підставі державних актів на земельні ділянки, належать земельні ділянки у садовому товаристві «Осводівепь»у селі Глибоке Харківського району Харківської області. ОСОБА_6 належить земельна ділянка № 29, а ОСОБА_2.І. № 30. Між сторонами тривалий час існує спір щодо межі земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. 1, ч. 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами вже мав місце та був вирішений судовий спір з приводу знесення ОСОБА_2 у травні 2009 року стовпів паркану ОСОБА_6

Позивач наполягає, що встановлені за її рахунок стовпи паркану на межі земельних ділянок у травні 2010 року повторно протиправно зніс ОСОБА_2, однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів цих обставин.

Так, на підтвердження заявлених вимог ОСОБА_3 посилається на акт від 16.05.2010 року (а.с. 24), підписаний членами садівницького товариства «Осводовець», однак з вказаного акту не вбачається коли саме мало місце знесення стовпів паркану.

Відповідач проти позову заперечує, факт знесення стовпів та руйнування огорожі не визнає, наполягає, що акт від 16.05.2010 року стосується обставин знесення паркану у травні 2009 року.

Судовою колегією встановлено, що вказаний акт був складений на замовлення ОСОБА_2 для надання до суду апеляційної інстанції в ході розгляду позову ОСОБА_6 про відшкодування шкоди за знесення ОСОБА_2 стовпів паркану яке мало місце у травні 2009 року.

рішенням апеляційного суду Харківської області від 26 травня 2011 року змінено рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 вересня 2010 року, частково задоволений позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про стягнення збитків, відшкодування майнової і моральної шкоди, крім іншого вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 1 480 грн. на відшкодування шкоди спричиненої знесенням у травні 2009 року ОСОБА_2 паркану встановленого ОСОБА_6 Позивач не заперечує, що акт від 16.05.2010 року був наданий в ході розгляду зазначеної справи та досліджувався апеляційним судом.

Позивачем не надані докази того, що з приводу повторного знесення стовпів паркану у травні 2010 року він звертався до органів внутрішніх справ, до правління садового товариства.

Свідки допитані у суді першої інстанції факт знесення ОСОБА_2 стовпів паркану у травні 2010 року не підтвердили, очевидцями цієї події ніхто не був.

Доводи позивача спростовуються також і актом від 12.08.2011 року, яким уточнено, що стовпи паркану ОСОБА_6 були демонтовані ОСОБА_2 10.05.2009 року.

Факт виконання робіт по облаштуванню паркану ОСОБА_4 вину ОСОБА_2 у його руйнуванні не доводить.

Таким чином вина ОСОБА_2 у руйнуванні паркану позивача у травні 2010 року не доведена належними та допустимими доказами.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позову є помилковим, обставини, які суд вважав встановленими не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції, підставою для чого, згідно п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3

Керуючись ст. 1212 ЦК України, ст. ст. 303, 304, 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. ст. 313, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2012 року та додаткове рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 серпня 2012 року скасувати.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.