Головуючий суду першої інстанції:Собєщанська Н.В. 

Головуючий суду апеляційної інстанції:Полянська В.

колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіПолянської В.О., СуддівМоісеєнко Т.І.,Редько Г.В., При секретаріКувшиновій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства «Суднобудівельний завод «Залів» про зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_7, діючого в інтересах ОСОБА_6 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року

У вересні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Суднобудівельний завод «Залів», у якому просила зобов'язати відповідача видати їй довідку у встановленій формі про роботу на посаді маляра для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до Списку №2.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач з 18.04.2001 року по 23.11.2004 року працювала на посаді маляра з повним трудовим днем. Наказом №121 від 12.03.2001 року за результатами атестації її робота увійшла до Переліку робіт відповідно до Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці і надає право на пільгову пенсію. 30.09.2010 року на підтвердження її трудового стажу для нарахування пенсії на пільгових умовах за Списком №2 позивачу була видана довідка №78. У зазначеній довідці було зазначено, що позивач виконувала окраску металевих поверхонь та що даний від малярних робіт дає право на пільги за Списком №1. Відповідачем внесено у довідку неправильні відомості про від малярних робіт, які вона виконувала. Позивач працювала на роботах з застосуванням шкідливих речовин не нижче 3 класу, а саме: розмішувала краски та розчинники. Вказана робота передбачена Списком №2, затвердженого Постановою КМ України №36 від 16.01.2003 (36-2003-п) року. Однак, наказом №2512 К/1 від 03.12.2010 року довідка №78 від 30.09.2010 року визнана недійсною. У зв'язку з визнанням вказаної довідки недійсною, позивачці було відмовлено у задоволенні позову про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. На думку позивача, відповідач безпідставно відмовляє у видачі довідки про підтвердження пільгового стажу.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам щодо її трудової діяльності, зокрема, записам у трудовій книжці №.15, 16, 23, 25, довідкам №78 та №79 та документам, які підтверджують факт виконання нею робіт з шкідливими умовами, що надає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Апелянт зазначає, що суд вирішуючи справу помилково застосував ст. 61 ЦПК України.

Крім того, апелянт не погоджується з висновком суду щодо стягнення з позивача у дохід держави судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп., чим порушив вимоги ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір» та ст. 49 КЗпП України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно записів у трудовій книжці позивач з 18.04.2011 року по 23.11.2004 року працювала у ПАТ «Суднобудівельний завод «Залів» малярем (а.с. 7-8).

30 вересня 2010 року на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності у трудовій книжці відповідних записів відповідачем була видана довідка №78. Згідно цієї довідки позивач у зазначеній період виконувала роботи по фарбуванню металевих поверхів на посаді маляра. Однією з підстав видачі довідки зазначено - атестація робочого місця (а.с.4).

Наказом №2512 К/1 від 03 грудня 2010 року довідка №78 визнана недійсною на підставі висновків комісії про те, що в зазначеній період позивач роботи маляра, передбачені Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників не виконувала, додаткову оплату за шкідливі умови праці не отримувала, а виконувала роботу по видачі фарб малярам (а.с.3, 31).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходів з безпідставності та необґрунтованості позовних вимог, посилаючись на положення ст. 61 ЦПК України та вже встановленого факту визнання довідки №78 від 30.09.2010 року недійсною.

З таким висновком суду погоджується колегія суддів, виходячи з такого.

Відповідно до положень частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 14 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 07 травня 2012 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» про скасування наказу №2512 К/1 від 03 грудня 2010 року про визнання довідки №78 від 30.09.2010 року відмовлено (а.с. 35,38).

Вищевказаними рішеннями встановлено, що відомості, вказані в довідки №78 від 30.09.2010 року, не відповідають дійсності, позивач не виконувала роботи, пов'язані з фарбуванням.

Отже висновок суду першої інстанції висновок суду першої інстанції про наявність встановленого факту щодо невиконання ОСОБА_6 малярних робот у період з 18.04.2011 року по 23.11.2004 року у ПАТ «Суднобудівельний завод «Залів» є правильним і доказуванню не підлягає.

З акту комісії від 03.12.2010р. вбачається, що ОСОБА_6, будучи переведеною в цех №19 ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» малярем, у період з 18.04.2011 року по 23.11.2004 року фактично виконувала роботи з видачі фарби малярам. Згідно особистим рахункам у ОСОБА_6 за вказаний період відсутня доплата за шкідливі умови праці, які нараховувались усім малярам, безпосередньо виконуючим малярні роботи (а.с.31)

Вказаний факт встановлений постановою Керченського міського суду АР Крим від 24 жовтня 2011 року, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до УПФУ в М. Керчі АР Крим про визнання дій неправомірними та скасування рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 (а.с. 36-37).

З наведеного випливає, що судовими рішеннями по цивільний та адміністративній справах встановлено, що позивач у спірний період малярем у цеху №19 ПАТ «Суднобудівельний завод «Залів» не працювала.

Отже доводи апелянта щодо незаконного застосування судом першої інстанції положень ст. 61 ЦПК України колегія суддів вважає неспроможними.

Позиваючись до суду, ОСОБА_6 вказувала, що у період з 18.04.2011 року по 23.11.2004 року фактично виконувала роботи по розмішуванню фарб і розчинників, тобто працювала зі шкідливими речовинами не нижче 3 класу, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2.

Проте сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи не свідчать про вказане.

Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог.

При цьому судом враховано, що позивачем не ставилося питання щодо виконання нею робіт із шкідливими умовами праці, а саме: розмішування фарб, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6 про зобов'язання ПАТ «Суднобудівний завод «Залів» видати довідку щодо виконання позивачем роботи, яка дає право на отримання пільгової пенсії по Списку №2.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.

Приведені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального закону.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом вимог ст.ст. 4, 5 ЗУ «Про судовий збір» та ст. 49 КЗпП України та стягнення з позивача у дохід держави судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Як вбачається з позовної заяви позивач ставить питання про зобов'язання відповідача видати довідку у встановленій формі про роботу на посаді маляра для призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2. Тобто, зобов'язання видати довідку випливає із трудових правовідносин.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про стягнення зі ОСОБА_6 у дохід держави судового збору у розмірі 214 грн. 60 коп. є помилковим, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 303, 307п.3 ч.1, 309 ч.2, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії,

Апеляційну скаргу ОСОБА_7, діючого в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року в частини стягнення зі ОСОБА_6 у дохід держави судового збору у сумі 214грн. 60 коп. скасувати.

В решті рішення Керченського міського суду АР Крим від 01 жовтня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.