6-30466св12 Про визнання договору іпотеки дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та зустрічні вимоги щодо визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та припинення іпотечного договору - 02.10.2012 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання договору іпотеки дійсним, звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсними договору про іпотечний кредит, договору іпотеки та припинення договору іпотеки за касаційною скаргою ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Цюрупинського районного суду Херсонської області від 1 березня 2012 року й рішення апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2012 року,

У жовтні 2011 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що згідно з кредитним договором від 11 грудня 2007 року ОСОБА_5 надано кредит у розмірі 10 628 доларів 18 центів США на строк до 11 грудня 2022 року з процентною ставкою 15 % річних на суму залишку заборгованості. З метою забезпечення виконання вказаного кредитного зобов'язання 11 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, за умовами якого останній передав банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_5 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість.

Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати дійсним договір іпотеки від 11 грудня 2007 року; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 755 доларів 76 центів США, що еквівалентно 109 633 грн 41 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» будь-яким способом з наданням банку всіх повноважень необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані і проживають у вказаній квартирі зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

У грудні 2011 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним договору про іпотечний кредит, іпотечного договору та припинення іпотечного договору, посилаючись на те, що відповідач, у порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» при укладанні кредитного договору не ознайомив ОСОБА_5 з його умовами, уклав договір іпотеки спірної квартири за відсутності її, як дружини, згоди. Також 11 серпня 2008 року уклав з позичальником додаткову угоду, не погодивши її з поручителем, у той час як за договором збільшено обсяг відповідальності поручителя.

Рішенням Цюрупинського районного суду Херсонської області від 1 березня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково: у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11 грудня 2007 року в розмірі 13 755 доларів 76 центів США, що еквівалентно 109 633 грн 41 коп. звернено стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, шляхом її продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладенням від імені ОСОБА_4 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях та можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки; у іншій частині позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 12 червня 2012 року рішення суду першої інстанції змінено, зазначивши про початкову ціну продажу предмету іпотеки у 75 тис. грн. У решті - рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити їхні позовні вимоги.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшли правильного висновку про наявність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до вимог ст. 33 Закону України «Про іпотеку», умов укладених сторонами договорів та відмову в задоволенні позовних вимог банку про виселення мешканців зі спірної квартири, оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» не виконані приписи ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позичальник при укладенні кредитного договору був ознайомлений з кредитними умовами, загальною вартістю кредиту, про що є відповідні підписи як на додатку № 1 до кредитного договору щодо загальної вартості кредиту, так і в договорі про іпотечний кредит і додаткових договорах, відсутні підстави для припинення права застави.