2/544/1113/12 Про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення - 12.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

Рішенням Слов'янським міськрайонного судом Донецької області від 14 серпня 2012 року відмовлено у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, з тих підстав, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Судом першої інстанції встановлено наступне. За договором іпотечного кредиту № КТS0GІ0000003378 від 14 лютого 2008 року № КТS0GI0000003378 від 14 лютого 2008 року позивач надав третій особі ОСОБА_2 кредит на поліпшення якості квартири в сумі 85000 грн зі сплатою 15 % річних за користування кредитом, з кінцевим терміном погашення до 14 лютого 2033 року, з погашенням щомісячно до 14 числа кожного місяця не менше 1102,46 грн (а.с.7-10). У забезпечення виконання даного договору між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір № КТS0GІ0000003378, посвідчений 14 лютого 2008 року приватним нотаріусом Слов'янського міського нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований в реєстрі за № 580, згідно з яким предметом іпотеки є трикімнатна квартира № 80, загальною площею 74,3 кв м, житловою площею 39,2 кв м, у будинку АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1 (а.с.11-14). ОСОБА_2 станом на 05 січня 2012 року має заборгованість за кредитним договором в сумі 225434,80 грн, з якої 84822,72 грн - заборгованість за кредитом, 78617,08 грн - заборгованість за процентами, 61995 грн - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань (а.с.5-6).

Відповідачка та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до судового засідання не з'явилися, відповідачка надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_4, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

На підставі ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно вимог ч. 4 ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл Органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України "Про охорону дитинства" діти - члени сім'ї власника житлового приміщення мають право користування займаним приміщенням на рівні з власником. Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

На підставі ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.

Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачці ОСОБА_1, зареєстрована та мешкає також її малолітня онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно з довідкою про склад сім'ї, виданою 17 квітня 2012 року ЖБК № 36 «Енергетик», вона зареєстрована у спірній квартирі з 11 липня 2006 року по 03 лютого 2009 року та з 19 лютого 2009 року по теперішній час (а.с.86)

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що укладений між сторонами іпотечний договір № КТS0GІ0000003378 є нікчемним, тому що він порушує права малолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

У відповідності до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.