Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кожух О.А., при секретарі Сочка І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 21 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та неустойки по аліментах, -

У грудні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно рішення Свалявського районного суду від 6 липня 2006 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання їх спільних дітей: сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи із 19 червня 2006 року і до досягнення дочкою ОСОБА_6 повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Проте відповідач рішення суду не виконує і аліментів на утримання дітей з березня 2008 року не сплачує.

Посилаючись на дані обставини та норми СК України (2947-14) просила стягнути з відповідача на її користь 15 775 грн. 16 коп. заборгованості по аліментам та неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в розмірі 56 392 грн.

рішенням Свалявського районного суду від 21 березня 2011 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 3 720 грн. неустойки в зв'язку з несплатою аліментів за період з березня 2008 року по вересень 2010 року та вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідачем рішення не оскаржено.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а їх повідомлення про причини неявки в судове засідання колегією визнані надуманими та не поважними.

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Позов ОСОБА_3 складається з двох самостійних вимог (стягнення заборгованості по аліментам та стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів), тому про них слід говорити окремо.

Встановлено, що рішенням Свалявського районного суду від 6 липня 2006 року з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дітей: сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 400 грн. щомісячно починаючи із 19 червня 2006 року і до досягнення дочкою ОСОБА_6 повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с. 7). Вказане рішення набуло законної сили. Виконавчий лист на виконання даного рішенням було видано судом 6 липня 2006 року (а.с. 86).

Також встановлено, що відповідач аліментів на утримання дітей з березня 2008 року не сплачує і має заборгованість.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» і відповідно до ч. 7 цієї статті суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Наявність заборгованості ОСОБА_4 за аліментами підтверджується відповідним розрахунком, складеним державним виконавцем ВДВС Свалявського районного управління юстиції 28 вересня 2010 року (а.с. 15-16). Спору з приводу розміру даної заборгованості немає.

Таким чином, при відсутності такого спору заборгованість стягується державним виконавцем відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» (606-14) , а не на підставі рішення суду про стягнення заборгованості.

Отже, суд першої інстанції при вирішенні вимоги про стягнення заборгованості по аліментам дійшов правильного висновку, що така вимога до задоволення не підлягає.

Вирішуючи цю вимогу суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Щодо вимоги про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів слід зазначити наступне.

Задовольняючи цю вимогу частково, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позивач, відповідно до ст. 196 СК України, має право на стягнення з ОСОБА_4 неустойки у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення, однак розмір неустойки суд визначив неправильно.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Визначаючи розмір неустойки (пені) суд першої інстанції не врахував те, що зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, не здійснив розрахунок за кожен місяць окремо, не взяв до уваги те, що сума неустойки нараховується за весь час прострочення сплати аліментів.

Встановлено, що за період, визначений межами позовних вимог, із березня 2008 року по вересень 2010 року ОСОБА_4 аліменти не сплачував.

З врахуванням положень ст. 196 СК України та меж позовних вимог, колегією суддів зроблено наступний розрахунок неустойки за прострочення сплати аліментів за період із березня 2008 року (починається у квітні) по вересень 2010 року (заборгованість * 1% * кількість днів прострочення):

Період Календарні дні місяця Заборгованість (грн.) Кількість прострочених днів Неустойка (пеня) у розмірі 1% за кожен день прострочення (грн.)

2008р.

квітень 304008843536

травень 314008533412

червень 304008233292

липень 314007923168

серпень 314007613044

вересень 304007312924

жовтень 314007002800

листопад 304006702680

грудень 314006392556

2009 р.

січень 314006082432

лютий 294005792316

березень 314005482192

квітень 304005182072

травень 314004871948

червень 304004571828

липень 31400426170

серпень 314003951580

вересень 304003651460

жовтень 314003341336

листопад 304003041216

грудень 314002731092

2010 р.

січень 31400242968

лютий 28400214856

березень 31400183732

квітень 30400153612

травень 31400122488

червень 3040092368

липень 3140061244

серпень 3140030120

вересень 3040000 52 976

Загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів складає 52976 грн.

Згідно положень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 (v0003700-06) «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України (2947-14) при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

Встановлено, що ОСОБА_4 у період з 18.02.2010 року до 01.08.2011 року перебував на обліку в Свалявському управлінні праці та соціального захисту населення, як отримувач допомоги по догляду за дитиною, народженої у другому шлюбі, до досягнення нею трирічного віку. Отже за цей період вина ОСОБА_4 у простроченні сплати аліментів відсутня, а тому нарахована сума неустойки підлягає зменшенню на неустойку нараховану з лютого 2010 року по вересень 2010 року у розмірі 3420 грн.

Таким чином розмір неустойки за прострочення сплати аліментів за період з березня 2008 року по вересень 2010 року становить 49 556 грн. (52 976 ? 3 420 = 49 556 грн.).

Разом з тим за змістом ч. 2 ст. 196 СК України суду надано право зменшити неустойку з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 не має постійного місця роботи, перебуває в іншому шлюбі і має від цього шлюбу на утриманні малолітню дитину за якою здійснював догляд у розумінні ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», та також виходячи із загальних засад цивільного законодавства, якими є справедливість та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) судова колегія вважає за можливе зменшити розмір неустойки за прострочення сплати аліментів, який підлягає стягненню з відповідача, до 15000 грн.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Тому з ОСОБА_4 в дохід держави підлягає стягненню 150 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 307 - 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Свалявського районного суду від 21 березня 2011 року в частині стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким:

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень неустойки у зв'язку з несплатою аліментів за період з березня 2008 по вересень 2010 року.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 150 (сто п'ятдесят) грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.