Справа № 22-ц/1490/ 3202/12 

Головуючий у першій інстанції - Тихонова Н.С.

Категорія: 31 

Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судових засідань - Устименко М.В.,

за участю: позивачки - ОСОБА_4 та її представника - ОСОБА_5 відповідача - ОСОБА_6 та його представника - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2012 р., ухваленого за позовом

ОСОБА_4

до

ОСОБА_6

про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У вересні 2011 р. ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що 26 листопада 2009 р. з вини ОСОБА_6 стався нещасний випадок в результаті якого загинув її чоловік ОСОБА_8 За даним фактом у відношенні ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 286, ч.2 ст. 272 та ч.1 ст. 172 КК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2012 р. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 1 п. «в» Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 р.

Посилаючись на те, що внаслідок загибелі чоловіка вона зазнала великих моральних страждань, а також їй завдано матеріальних збитків, позивачка просила стягнути з відповідача 6174 грн. 71 коп. матеріальної шкоди (4300 грн. витрати пов'язанні з похованням та 1874 грн. 71 коп. - витрати на лікування, пов'язані з погіршенням стану здоров'я) та 500000 грн. моральної шкоди.

рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 4300 грн. матеріальної шкоди та 10000 грн. моральної шкоди. Розподілені судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди не відповідає характеру та глибині завданих моральних страждань, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 був призначений директором ПП «Шанс-Н» 1 червня 2005 р. та в силу своїх повноважень відповідав за створення на підприємстві безпечних умов праці.

26 листопада 2009 р. приблизно о 8 год. 30 хв. без проведення відповідного навчання і перевірки знань з охорони праці, без оформлення наряду-допуску, без проведення цільового інструктажу з техніки безпеки праці, ОСОБА_6 дав завдання ОСОБА_8 і ОСОБА_9 виконати на території підприємства роботи на висоті з нанесення ґрунтовки на стіни будівель, які відповідно до п. 60 Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Держнаглядохоронпраці № 15 від 26 січня 2005 р. та Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого постановою КМУ № 1631 від 15 жовтня 2003 р. (1631-2003-п) відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.

Для нанесення ґрунтовки на висоті двоповерхового будинку ОСОБА_6 використовувалася саморобна металева конструкція у вигляді платформи, заввишки 3,2 м., яку переміщував автонавантажувач моделі М4081. При цьому, технологічні вимоги металевої конструкції платформи не відповідали вимогам відповідного Держстандарту стосовно огорожі робочих місць на висоті з метою запобігання падіння людини та висоті захисної і страхувальної огорожі.

Безпосереднє керівництво роботами здійснював ОСОБА_6, який сам керував автонавантажувачем під час переміщення та підйому платформи з робітниками та який не проходив попереднього навчання і перевірки знань з охорони праці, що заборонено «Правилами охорони праці під час виконання робіт на висоті», ОСОБА_6, зокрема, допущені порушення відповідних вимог «Правил державної реєстрації і обліку великотоннажних автомобілів і інших технологічних транспортних засобів», «Правил будови і безпечної експлуатації навантажувачів» та інших правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою.

26 листопада 2009 р. приблизно о 12 год.20 хв. ОСОБА_6, не маючи посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і талону до нього, без реєстраційних документів на транспортний засіб, рухався по асфальтованій проїзній часині вул. Будівельників на технічно несправному автонавантажувачі, на робочій платформі якого знаходилися ОСОБА_8 і ОСОБА_9

Рухаючись в указаних умовах, ОСОБА_6 грубо порушуючи вимоги п.п. 1.3, 2.1, 2.3 «а,б», 10.1, 21.1, 21.11, 30.1, 31.3 «б»., 31.4.1 «а,д», 31.4.2 «а,б,в, г», 31.4.5 «б» Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її змінам, не контролював рух автонавантажувача та здійснив наїзд на бордюрний камінь і виїзд на тротуар, внаслідок чого перший ряд скоб сковзнув з вил автонавантажувача і металева конструкція робочої платформи перекинулася, що потягло падіння робітників ОСОБА_8 і ОСОБА_9 з висоти на асфальтоване покриття вулиці.

Внаслідок падіння ОСОБА_8 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер в лікарні цього ж дня.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2012 р. ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286, ч.2 ст. 272, ч.1 ст. 172 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 8 липня 2011 р.

Отже, вина відповідача у смерті ОСОБА_8 встановлена вищезазначеною постановою суду.

В результаті протиправних дій відповідача позивачка зазнала матеріальних витрат на поховання чоловіка, які становлять 4300 грн., що підтверджуються квитанцією до прибуткового касового ордеру № 12 від 27 грудня 2009 р. про сплату ритуальних послуг.

За такого, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що 4300 грн. витрат на поховання підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до ст. 1201 ЦК України

Крім того, позивачка зазнала і тривалих душевних страждань у зв'язку зі смертю чоловіка, а також тяжких вимушених змін у життєвих стосунках та оточуючому середовищі.

Отже, суд першої інстанції з урахуванням положень ст.ст. 1167 та 1168 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачці завдано моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача.

Разом з цим, вирішуючи питання про розмір компенсації моральної шкоди, суд вважав, що сума 10000 грн. буде достатньою компенсацією завданої позивачці моральної шкоди.

Водночас, суд не звернув уваги на те, що у зв'язку з отриманими потрясіннями внаслідок раптової смерті чоловіка, з яким вона перебувала у шлюбі понад тридцять років, позивачка зазнала великих душевних страждань та змушена була приймати додаткових зусиль для організації свого життя.

За такого, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань позивачки колегія суддів вважає, що 30000 грн. буде достатньою компенсацією завданої їй моральної шкоди.

Таким чином, рішення суду в частині компенсації моральної шкоди слід змінити, збільшивши компенсацію моральної шкоди до 30000 грн.

Доводи апелянта про те, що суд невірно відмовив їй у стягненні витрат на лікування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачкою не надано доказів, які б безперечно свідчили про наявність причинного зв'язку між смертю чоловіка та наявністю у позивачки ряду захворювань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 вересня 2012 р. в частині стягнення моральної шкоди змінити, збільшивши стягнення моральної шкоди з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 з 10 000 грн. до 30 000 грн.

В іншій частині вказане рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.