2-553 Про стягнення заборгованості за теплопостачання - 08.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 вересня 2012 року

у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1,

про стягнення заборгованості за теплопостачання.

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 24 вересня 2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 8 505 грн. 09 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 188 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, про відмову ТОВ «Сумитеплоенерго» в задоволенні його позову.

При цьому зазначає, що між ним та позивачем не укладався договір на постачання теплоенергії і своєї згоди на надання таких послуг він не надавав, оскільки позивач не вчиняв жодної спроби для укладання такого договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, який апеляційну скаргу підтримує з мотивів у ній викладених, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надавались послуги з теплопостачання відповідачеві, проте оплату цих послуг ОСОБА_1 не проводив, у результаті чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є наймачем та зареєстрований у АДРЕСА_1, яка перебуває у власності Виконавчого комітету Сумської міської ради (а.с.26).

На підставі рішення виконкому Сумської міської ради №1338-МР від 03 серпня 2005 року цілісний майновий комплекс по виробництву, транспортуванню теплової енергії було передано в оренду ТОВ «Сумитеплоенерго», а рішенням міськвиконкому №720 від 27 грудня 2005 року позивача визначено виробником і виконавцем послуг населенню з теплопостачання і гарячого водопостачання в межах території обслуговування та транспортування і передачі теплової енергії, а також зобов'язано керуватись тарифами, встановленими рішенням виконкому Сумської міської ради № 556 від 21 листопада 2000 року.(а.с. 11-13).

ТОВ «Сумитеплоенерго» надає послуги з теплопостачання і гарячого водопостачання населенню, в т.ч. і відповідачу. Нарахування оплати за надані послуги у спірний період проводились відповідно до тарифів, погоджених рішеннями Сумського міськвиконкому № 488 від 10 жовтня 2008 року, №41 від 26 січня 2010 року і № 830 від 28 грудня 2010 року.

Проте, за надані послуги відповідач оплату не здійснював, внаслідок чого у останнього за період з листопада 2005 року по квітень 2012 року утворилась заборгованість.

Як вбачається з оборотної відомості, оплату за надані послуги з теплопостачання в період з листопада 2005 року по листопад 2010 року відповідач вносив частково, а з листопада 2010 року здійснення оплати отриманих послуг взагалі припинив.

Станом на 30 квітня 2012 року заборгованість за опалення, гаряче водопостачання та абонплату складає 8 505 грн. 09 коп., що підтверджується оборотною відомістю та нарахуваннями за теплопостачання (а.с. 55-58,60-64).

Пунктом 4 ч.1 ст.22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що виробник має право вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг від виконавців.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 вищезазначеного закону споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 (630-2005-п) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

У п.1 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно зазначеної статті, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Таким чином, між ТОВ «Сумитеплоенерго» та ОСОБА_1 виникли відносини, що породжують права та обов'язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідач ними користується то повинен їх сплачувати.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду щодо необхідності стягнення заборгованості за спожиті послуги теплопостачання з ОСОБА_1, які були надані ТОВ «Сумитеплоенерго».

Доводи апеляційної скарги про неналежне оформлення правовідносин, які виникли між сторонами з приводу надання та споживання послуг, відсутність укладеного письмового договору не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За викладених обставин і фактів, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду.

У відповідності до ч.1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 24 вересня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.