22ц-1590\10086\2012 Про усунення перешкод у користуванні власністю - 06.11.2012 Прийняття

розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року, -

У вересні 2011 року ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в якому просила визнати будівництво споруди за адресою АДРЕСА_1 - самочинним будівництвом. Заборонити відповідачам самовільне (самочинне) будівництва споруди біля її будинку, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Зобов'язати третю особу - Бурлачобалківську сільську адміністрацію надати відомості щодо правомірності користування відповідачами земельною ділянкою, на якій вони ведуть самовільне будівництво.

В обґрунтування зазначених вимог позивачка посилалася на те, що вона є власником 14/25 частки домоволодіння за адресою АДРЕСА_1. На протязі багатьох років вона користується своєю власністю та двором перед будинком.

Напроти вікон будинку, що належить позивачці раніше знаходилась літня кухня - тимчасова споруда, яка була невисокою та не заважала позивачці.

Нещодавно відповідачі знесли зазначену тимчасову споруду - літню кухню і замість неї мають намір побудувати капітальний будинок, для цього вони самовільно зробили великий бетонний фундамент без наявності дозволу на будівництво.

З відповіді відділу архітектури позивачка дізналася, що будівництво яке здійснюють відповідачі є самочинним, також позивачка зазначила, що відповідачі здійснюють самочинне будівництво на земельній ділянці яка їм не належить.

Не зважаючи на звернення до відділу архітектури і заборону будівництва, та звернення до адміністрації відповідачі продовжують здійснювати самочинне будівництво.

Позивачка зазначає, що в разі незаконного будівництва у неї не буде світла із-за будови, зменшиться можливість користування власністю.

Також в позові позивачка зазначила, що будівництво ведеться незаконно, хоча є заборона відділу архітектури тому вона звертається до суду з проханням терміново забезпечити позов шляхом винесення ухвали про заборону будівництва.

26.04.2012 року позивачка доповнила позовні вимоги (т.2 а.с. 39) в якому зазначила, що підтримуючи свої вимоги про визнання будівництва самочинним також просить зобов'язати відповідачів привести в первісний стан літню кухню, шляхом знесення незаконної новобудови за адресою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка вимоги підтримала та пояснила, що ОСОБА_3, її рідна сестра, якій вона приблизно у 1978 році дозволила тимчасово проживати у її літній кухні доки та не вирішить питання з житлом. Після одруження відповідачки в цієї споруді почали проживати також чоловік сестри, ОСОБА_2, їх діти. Без її дозволу відповідачі в 2011 році почали перебудову фактично утворив новобудову яка зачіпає її права як співвласника вказаного домоволодіння АДРЕСА_2.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі, а саме зобов'язати відповідачів привести в первинний стан літню кухню - літ. "В", житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_2, шляхом знесення новобудови.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та їх представники в судовому засіданні позовні вимоги не визнали.

рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року позов задоволений. Зобов'язано відповідачів привести в первинний стан літню кухню - літ. "В", житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_2 (житловий будинок - літ."А", по АДРЕСА_1) шляхом знесення новобудови.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов суд першої інстанції посилався на те, що сторони по справі погодились, що спірна споруда має дві адреси: як літня кухня, літ."В", житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_2 - за позицією позивачки, та житловий будинок - літ."А", по АДРЕСА_1 - за позицією відповідачів.

ОСОБА_1 є співвласницею будинку АДРЕСА_2 на підставі розпорядження органу приватизації від 26 лютого 1997 року.

До складу вказаного домоволодіння входили: літ. "А" - житловий будинок з господарчими спорудами: літ. "Б,В" - літні кухні, літ. "Г,Д,З,І" - сараї, літ. "Е,К" вбиральні, літ."Ж" - літній душ, "1-2" - спорудження (т.1, а.с.112).

Вказаний склад домоволодіння та придбання його частки зо всіма спорудами, в тому числі, літньої кухні (літ."В") відображено в договорі купівлі-продажу від 04 червня 1987 року за яким ОСОБА_4 придбав його 1/5 частку (т.1,а.с.172),

За технічним паспортом 2009 року ОСОБА_2 є користувачем садибного (індивідуального) житлового будинку АДРЕСА_1 до складу якого входять: літ. А - житловий будинок, літ. Б - сарай, літ. В. - підвал, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, №1 - огорожа, №2 - хвіртка (т.1,а.с.33-37) .

За адресою вказаної самовільної будівлі зареєстровані відповідачі, їх двоє повнолітніх дітей та онук (т.1,а.с.41,52).

За довідкою Бурлачебалківської сільської адміністрації в користуванні ОСОБА_2 знаходиться земельна ділянка площею 0,02га за адресою: АДРЕСА_1, що також вказується в довідці відділу Держкомзему у м. Іллічівську Одеської області, з посиланням на відомості від Бурлачебалківської сільської адміністрації (т.1,а.с.50,54).

Разом з тим, за іншими довідками від Бурлачебалківської сільської адміністрації, архівних матеріалів виконкому Іллічівської міської ради, відсутні відомості щодо надання окремої адреси колишній літній кухні, підстав реєстрації відповідачів, законності користування ОСОБА_2 вказаною земельною ділянкою (т.1,а.с.101,т.2,а.с.74-87).

За відомостями КП "БТІ м.Іллічівська" інвентаризаційна справа на житловий будинок АДРЕСА_1 не заводилася тому що рішення про поділ домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, не приймалося (т.1.а.с.105).

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №600/2012 від 08 лютого 2012 року, порівняно з попередньою спорудою розмір нової будови збільшено, а саме площа забудови, висота, об'єм, а також конфігурація; площа спірної споруди збільшена з 26,1 кв.м. до 30,6 кв.м.; фундамент попередньої споруди не використовувався, для будівництва влаштовано новий бетонний фундамент; замінено матеріал стін. Має місце вплив новобудови на конструкції розташованих поряд будівель, збільшилося затінювання та інсоляція подвір'я. Порушені будівельні, санітарні та протипожежні норми, передбачені ДБН В.2.2-15-2006 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН В.1.1-12-2006 "Захист від небезпечних геологічних процесів, шкідливих експлуатаційних впливів, від пожежі. Будівництво у сейсмічних районах України", ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДБН Б.2.4-1-94 "Планування і забудова сільських поселень" (т.2.а.с.15-23).

Відповідачами спірна споруда утворюється самочинно, що підтверджується матеріалами перевірки Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області та складено протокол про адміністративне правопорушення (т.1,а.с.93-96).

Крім того, враховуючи, що площа новопобудованої спірної споруди більше ніж на 5% перевищує площу вказаної літньої кухні, а саме, на 17,2% [(30,6 х 100)/26,1], влаштовано новий фундамент, замінено матеріал стін, тому є підстави вважати споруду самочинним будівництвом відповідно до п.3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна (затв. наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року №127 (z0582-01) ).

Відповідно з ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Відповідно до ч.1 ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до п.4 ч.2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно абз.2 ч.7 ст. 376 ЦК України, якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке

нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила здійснює) будівництво.

Аналізуючи докази по справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що доведено порушення відповідачами прав ОСОБА_1, як співвласника будинку АДРЕСА_2, що становить загрозу його пожежній та санітарній безпеці, погіршує умови користування житлом та враховуючи позицію Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладену в постанові від 30 березня 2012 року №6 (v0006740-12) "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва), позивачка мала право звернутися до суду з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості.

Судом першої інстанції не прийняті до уваги докази надані відповідачами щодо підстав користування будинком АДРЕСА_1, земельною ділянкою площею 0,02га, виходячи з того, що вони не є належними, а таким чином, є недопустимими (ч.2 ст. 59 ЦПК України).

З такими висновками суду першої інстанції колегія не погоджується.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (1618-15) . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або у дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Первісні позовні вимоги подані 16.09.2011 року (т.1 а.с. 4-5) про заборону відповідачам проводити самовільне (самочинне) будівництва споруди біля будинку позивачки, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ідентичними заяві відповідачів про вжиття заходів забезпечення позову (т.1 а.с. 21) в який позивачка просила вжити заходи забезпечення позову шляхом забороні відповідачам здійснювати незаконне будівництво споруди за адресою АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції постановляючи ухвалу про вжиття заходів забезпечення позову (т.1 а.с. 90) про заборону відповідачам здійснювати будівництво споруди за адресою АДРЕСА_1, до ухвалення рішення по справі фактично задовольнив позовні вимоги до винесення судового рішення по суті позовних вимог, оскільки вжиті заходи забезпечення позову є ідентичними змісту позовних вимог.

Від позовних вимог про заборону відповідачам проводити самовільне (самочинне) будівництва споруди біля будинку позивачки, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 позивачка не відмовлялася, а відповідно до заяви про уточнення позовних вимог (т.2 а.с. 39) зазначила, що їх підтримує.

Позовні вимоги позивачки про заборону відповідачам проводити самовільне (самочинне) будівництва споруди біля будинку позивачки, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають оскільки підставою для їх задоволення позивачка зазначала, що в разі незаконного будівництва у неї не буде світла із-за будови, зменшиться можливість користування власністю. Тобто позивачка посилається на обставини які можуть виникнуть у майбутньому, однак рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того відсутній такий спосіб захисту цивільних прав як визнання будівництва самочинним, оскільки поняття самочинного будівництва визначено ст. 376 ЦК України.

Уточнені позовні вимоги (т.2 а.с. 39) в якому позивачка зазначила, що підтримуючи свої первісні позовні вимоги, також просить зобов'язати відповідачів привести в первісний стан літню кухню, шляхом знесення незаконної новобудови за адресою АДРЕСА_1.

Уточнені позовні вимоги не містять будь якого додаткового обґрунтування на порушення відповідачами прав позивачки, а оскільки відсутні підстави для задоволенні первісних позовних вимог, відсутні підстави і для задоволення уточнених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст. 31 ЦПК України, до початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову.

Підставами якими керувався суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог не були письмово заявлені позивачкою в позовних вимогах.

Посилання суду першої інстанції, що спірна будівля за адресою АДРЕСА_1 є літньою кухнею яка знаходилася у користуванні позивачки є помилковими оскільки позивачкою не надано належних доказів які б підтверджували зазначений висновок суду першої інстанції. В розпорядженні органу приватизації та свідоцтві про право власності не міститься відомостей, що позивачка є власницею або користувачем спірної будівлі. Посилання суду першої інстанції на договір купівлі-продажу від 04 червня 1987 року (т.1 а.с. 172) за яким ОСОБА_4 придбав 1/5 частку будівлі за адресою АДРЕСА_2, є безпідставним, оскільки він не свідчить про набуття позивачкою права власності або права користування спірною будівлею.

Зазначення в рішенні суду першої інстанції, що докази надані відповідачами щодо підстав користування земельною ділянкою площею 0,02га на який знаходиться спірна будівля, виходячи з того, що вони не є належними, а таким чином, є недопустимими, колегія вважає помилковими, оскільки в матеріалах справи є належні докази користування відповідачем ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою, а саме відповіддю голови Бурлачобалківської сільської адміністрації (а.с. 47 т.1) відповідно до якою згідно записів по господарських книг Бурлачобалківської сільської ради (з 2001 року Бурлачобалківської сільська адміністрація), в користуванні ОСОБА_2 числиться земельна ділянка площею 0,02 га за адресою АДРЕСА_1, аналогічними відомостями в довідках підписаною головою Бурлачобалківської сільської адміністрації (т.1 а.с. 50, 204). Разом з тим в матеріалах справи відсутні докази, що спірна земельна ділянка знаходиться, чи знаходилася в користуванні позивачки.

Суд першої інстанції визначаючи, що будівля яка є предметом позову є літнею кухнею літ. "В", житлового будинку з господарчими спорудами по АДРЕСА_2 (житловий будинок - літ."А", по АДРЕСА_1) вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивачка не посилалася в позовних вимогах на зазначену літню кухню.

На підставі наведеного колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 313, 314, 316 ЦПК України (1618-15) , судова колегія,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 17 вересня 2012 року скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю.