Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

Кононенко Н.А.

при секретарі Добряк Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, виділ частки майна в натурі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2012 року,

18 травня 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом (надалі уточненим) до ОСОБА_4, просила поділити спільне сумісне майно подружжя, придбане нею з ОСОБА_4 під час їх перебування в шлюбі.

В обґрунтування позову ОСОБА_3 послалась на те, що вони не мають можливості вирішити питання поділу майна мирним шляхом.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_3 просила виділити їй наступне майно:

- квартиру АДРЕСА_1;

- автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- навантажувач ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7;

- грошові кошти в розмірі 100 000 гривень, отримані від підприємницької діяльності;

- решту від Ѕ частини спільного майна присудити грошовою компенсацією в розмірі 565 460 гривень, стягнувши їх з відповідача.

Відповідачу просила виділити у власність:

- майнові права на новозбудований 2-х поверховий будинок, загальною площею 270 кв.м., з гаражем, який розташований в АДРЕСА_2;

- земельну ділянку, загальною площею 0,10 га., яка розташована в АДРЕСА_2;

Головуючий у першій інстанції - Малиновський О.М. Справа № 22-ц/1590/10033/2012 р.

Доповідач - Гайворонський С.П. Категорія ЦП : 46

- екскаватор CASE 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- бульдозер міні D-21P, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8, двигун № НОМЕР_5, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_6;

- грошові кошти в розмірі 100 000 гривень, отримані від підприємницької діяльності. На думку ОСОБА_3 саме такий порядок поділу спільного сумісного майна подружжя, буде відповідати інтересам сторін.

Вартість спірного майна, що підлягає поділу, а саме транспортних засобів, була визначена та погоджена сторонами по справі під час розгляду справи (т.1, а.с. 129).

Вартість об'єктів нерухомості була встановлена судовою будівельно-технічною експертизою № 2-1-02/11 від 18 квітня 2012 року.

В судовому засіданні:

- позивач та її представник пред'явлені позовні вимоги підтримали, просили задовольнити;

- ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги визнали частково. Просили поділити та визнати за сторонами по справі право власності в рівних частках на земельну ділянку. В іншій частині позовних вимог просили відмовити посилаючись на те, що все інше майно було придбано ОСОБА_4 на його особисті грошові кошти в розмірі 320 000 доларів США, які були отримані ним від продажу земельної ділянки, площею 1,8 га., яка належала йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. ОСОБА_4 в своїх запереченнях зазначав, що на ім'я ОСОБА_3, під час їх сумісного шлюбу, були оформлені в порядку приватизації земельні ділянки площею 0,25 га. та 0,22 га. На його думку зазначені земельні ділянки перебувають в довготривалому користуванні його батьків, які після виїзду до США залишили дані земельні ділянки в його користуванні.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Поділено спільне сумісне майно подружжя наступним чином.

Виділено ОСОБА_3 із спільної сумісної власності подружжя, визнав за нею право власності на:

- Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

- Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га., яка розташована по АДРЕСА_2;

- Ѕ частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- Ѕ частину навантажувача ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7;

- Ѕ частину екскаватора CASE 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- Ѕ частину вантажного самоскиду КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- Ѕ частину вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- Ѕ частину бульдозеру міні D-21P, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_6.

Виділено ОСОБА_4 із спільної сумісної власності подружжя, визнав за ним право власності на:

- Ѕ частину квартири АДРЕСА_1;

- Ѕ частину земельної ділянки, загальною площею 0,10 га., яка розташована по АДРЕСА_2;

- Ѕ частину автомобіля марки «Mitsubishi Lancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1;

- Ѕ частину навантажувача ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7;

- Ѕ частину екскаватора CASE 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;

- Ѕ частину вантажного самоскиду КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3;

- Ѕ частину вантажного автопідйомника ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4;

- Ѕ частину бульдозеру міні D-21P, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_6.

Припинено на зазначене вище нерухоме та рухоме майно право спільної сумісної власності подружжя.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду змінити, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року (v0014700-09) «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково вищевказаний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 знаходяться в зареєстрованому шлюбі з 06 червня 1998 року (т.1, а.с. 14).

Під час перебування в зареєстрованому шлюбі, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було придбане наступне майно, яке у відповідність до ст. 60 СК України є їх спільною сумісною власністю:

- квартира АДРЕСА_1, зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 30 червня 2010 року на підставі договору № ПВ-3-59 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості майна від 16 листопада 2006 року (т. 1 а.с. 76, 79-81);

- земельна ділянка, загальною площею 0,10 га., яка розташована по АДРЕСА_2, зареєстрована на ім'я ОСОБА_4 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 25 вереснея 1998 року (т. 1 а.с. 113-114);

- автомобіль марки «Mitsubishi Lancer», 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, оформлений на ім'я ОСОБА_4 на підставі довідки-рахунку ЄГП-285430 від 07 березня 2007 року (т. 1 а.с. 72-73);

- навантажувач ТСМ Е 830, 1994 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_7, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу № 5-14766 (т. 1 а.с. 72-73);

- екскаватор CASE 788Р, 1993 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу ЧНТ №КП703020Е (т. 1 а.с. 72-73);

- вантажний самоскид КАМАЗ 5511, 1988 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3, оформлений на ім'я ОСОБА_4, на підставі довідки рахунку ЄГП498438 від 06.04.2007 року (т. 1 а.с. 72-73);

- вантажний автопідйомник ГАЗ 3309 АП 1809, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_4, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 на підставі акту приймання-передачі ТЗ (т. 1 а.с. 72-73);

- бульдозер міні D-21P, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8, двигун НОМЕР_5, кузов НОМЕР_9, шасі (рама) № НОМЕР_6, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 73-74).

Під час розгляду справи між сторонами по справі не було досягнуто згоди про поділ майна, яке є неподільним. Від сторін по справі судом не було отримано згоди на отримання будь-яким з подружжя грошової компенсації з попереднім внесенням другим подружжям відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, як це передбачено ч. 4, 5 ст. 71 СК України.

Не заявлялись сторонами по справі позовні вимоги щодо припинення права на частку у спільному майні (ст. 365 ЦК України).

Районний суд правильно зауважив, що вказане вище нерухоме та рухоме майно слідує поділити між сторонами залишивши його в їх спільній частковій власності із визначення рівних ідеальних часток.

Згідно свідоцтва про реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності (т. 2 а.с. 1). В матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем.

Факт привласнення ОСОБА_4 грошових коштів в розмірі 200 000 грн., які були отримані як дохід від підприємницькою діяльності з боку ОСОБА_3 не доведений.

Посилання на те, що грошові кошти були отриманні ОСОБА_4 за наказом господарського суду Одеської області є хибними та ґрунтуються на припущеннях, оскільки за представленим наказом грошові кошти були присуджені ФОП - ОСОБА_6 З представленого наказу не вбачається, що ці кошти є доходом від підприємницької діяльності ОСОБА_3 Зазначені обставини вказують на те, що позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є недоведеними.

Стосовно позовних вимог про поділ новозбудованого двохповерхового будинку, загальною площею 270 кв.м., з гаражем, який розташований в АДРЕСА_2, суд першої інстанції правомірно дійшов до наступного висновку.

Матеріалами справи встановлено, що двохповерховий будинок на даний час має ступень готовності 73%, гараж 94%. Будинок будується тривалий час без належного дозволу та належно затвердженого проекту, які не були представлені суду.

В силу ч. 1 ст. 376 ЦК України, такий об'єкт вважається самочинним будівництвом. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК України).

Тобто, таке майно не може бути об'єктом права власності, а відтак воно не може бути предметом поділу, відносно нього не може вирішуватися питання встановлення порядку користування (т. 1 а.с. 149-172).

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Проте, сторонами по справі позовні вимоги про поділ будівельних матеріалів не заявлялись.

Безпідставними є посилання ОСОБА_4 про придбання всього майна, крім земельної ділянки, за власні кошти.

Так, як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13 вересня 2001 року ОСОБА_4 дійсно набув в порядку спадкування право власності на земельну ділянку площею 2,02 в умовних кадастрових гектарах, що знаходиться в АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 123).

Вказана земельна ділянка за нотаріально посвідченим договором від 10 листопада 2006 року була ОСОБА_4 подарована ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 199).

Договір дарування від 10 листопада 2006 року на час розгляду справи є чинним. Будь-яких умов про передачу грошової суми в розмірі 320 000 доларів США ОСОБА_7 в рахунок отриманого дарунку договір дарування не містить. Інші докази щодо отримання грошових коштів від відчуження земельної ділянки, ОСОБА_4 не представив.

Судова колегія вважає, що на підставі вищевикладеного, ст.ст. 57, 60, 61, 65, 69, 70, 71 СК України, ст.ст. 368, 369, 372, 376 ЦК України, районний суд дійшов до обґрунтованого висновку про можливість часткового задоволення зазначених вище позовних вимог.

Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як па підстави своїх заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 57 - 60 ЦПК.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обов'язком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Одеської області,

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2012 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, виділ частки майна в натурі - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.