22-ц-2690/15721/12 Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - 06.11.2012 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири,

у листопаді 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 12 236 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 2 000 грн. оплати за проведення експертизи та 5000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що з вини відповідача 18 та 21 серпня 2011 року була залита водою її квартира, чим спричинено матеріальні збитки та внесено суттєві зміни у її життєві відносини.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14 236 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 188, 20 грн. судових витрат. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову про відшкодування матеріальної шкоди та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити частково. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. А саме, судом не встановлено його вини у залитті квартири позивачки, оскільки всі сантехнічні роботи у його квартирі виконувалися штатним сантехніком, а відтак він є заручником неконтрольованого тиску води в мережі або можливих недоліків приладів або недостатньої кваліфікації майстра. Разом з тим, він не відмовляється сплатити збитки, але у розмірі 4 700 грн., оскільки вважає розмір збитків завищеним.

У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.08.2011 року сталося залиття квартири АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачці. Згідно з актом причиною залиття став прорив підвідної трубки гарячої води у ванній кімнаті у квартирі АДРЕСА_2, яка знаходиться поверхом вище, власником якої є відповідач (а.с. 6,7).

20.08.2011 року вдруге сталося залиття квартири позивачки. Причиною залиття згідно з актом є протікання води у ванній кімнаті у крановому з`єднанні, яке відгалужується до пральної машинки у квартирі відповідача (а.с. 8).

Згідно з висновком № 0440 експертного будівельно-технічного дослідження від 13.10.2011 року, проведеного Українським центром судових експертиз вартість матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири позивачки складає 12 236 грн. За проведення дослідження позивачкою сплачено 2 000 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що залиття кватири позивачки відбулося з вини відповідача та розмір збитків підтверджено належними та допустимими доказами, які відповідачем не спростовані.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам та нормам матеріального права.

Статтями 60, 61 ЦПК України установлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу доказування між сторонами.

За загальним правилом, передбаченим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 цього кодексу.

Зазначене правило діє, якщо в нормах матеріального права немає вказівки про перерозподіл обов`язків щодо доказування.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Будь-яких доказів того, що залиття квартири позивачки відбулося не з вини відповідача останній не надав. Доводи апеляційної скарги про відсутність вини ґрунтуються лише на припущеннях, а тому не можуть бути взяті до уваги.

А тому суд першої інстанції оцінивши зібрані у справі докази дійшов правильного висновку про те, що залиття квартири позивачки сталося з вини відповідача, який проживає поверхом вище та є власником квартири № АДРЕСА_2.

Розмір збитків, завданих позивачці залиттям квартири підтверджується висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 13.10.2011 року (а.с. 10 - 27) та відповідачем не спростований.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що розмір збитків є завищеним колегія суддів до уваги не приймає, оскільки ці доводи доказами не підтверджені.

Рішення в частині відмови у задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується, а тому в апеляційному порядку не перевіряється.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313- 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 18 квітня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.