Справа № 22ц-2790-1616/2012 р. 

Головуючий у 1 інстанції Лемешко А.С.

Категорія 41 

Доповідач апеляційної інстанції Колбіна Т.П.

колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:

головуючого - Колбіної Т.П.,

суддів - Володіної Л.В. Саліхова В.В.,

при секретарі - Мазневі Ю.М.,

за участю - ОСОБА_3, її представника - ОСОБА_4, представника Севастопольської міської державної адміністрації м. Севастополя - Доденкова А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права користування житлом, -

ОСОБА_3 звернулась до суду з вказаним позовом та просила визнати за нею право постійного користування квартирою АДРЕСА_1 та право на приватизацію вказаної квартири.

Вимоги мотивує тим, що вона постійно проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 03 лютого 1981 року, сплачує комунальні платежі, здійснила ремонт приміщення. Вказана службова квартира була надана їй для тимчасового проживання під час проходження служби в Збройних Силах України відповідно до рішення командування військової частини А4515 від 03.02.1981 р. Відповідно до постанови Нахімовського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2007 року на будинкоуправління-2 військової частини А4515КЕЧ Ялтинського району покладене зобов'язання провести перереєстрацію та внесенню відомостей про місце реєстрації ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_1. Однак, ордер на вказану житлову площу отриманий не був, оскільки квартира потребувала капітального ремонту та була негідна для проживання.

Позовні вимоги в частині визнання права позивача на приватизацію квартири залишені без розгляду ухвалою Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року.

рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, севастопольська міська державна адміністрація подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову. Вказує, що воно ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що у неї виникло право користування жилою площею, оскільки позивачка користується спірною житловою площею на підставі рішення командування військової частини та дозволу КЕЧ, нею проведений ремонт приміщення та сплачуються комунальні послуги.

З такими висновками не може погодиться колегія суддів, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Відповідно до змісту ст. 6, ч. 3 ст. 9 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових приміщень і гуртожитків, ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням, займаним на законній підставі.

Статтею 4 ЖК УРСР визначено, що житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. Приписами ст. 50 цього ж кодексу передбачено, що жиле приміщення, яке надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам.

Статтею 58 ЖК УРСР визначено, що єдиною підставою для вселення громадян в надане житлове приміщення є ордер, який видається уповноваженим на це органом.

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_2 переданий у комунальну власність територіальної громади міста Севастополя відповідно до розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №439-р від 29.05.2007 р. (арк.с.83-86,87-91). До вказано часу будинок перебував на обліку домоуправління №2 КЕЧ Ялтинського району та належав державі в особі Міністерства оборони.

З позову ОСОБА_3 вбачається, що вона проживає у квартирі АДРЕСА_1 з дозволу Голови житлової комісії військової частини 9222 та на підставі рішення командування військової частини від 03.02.1981 р. Вважає, що у зв'язку з проживанням протягом тривалого часу в зазначеній квартирі набула права на вказану житлову площу.

Як вбачається з матеріалів справи, з відома командування військової частини в 1981 році ОСОБА_3 зайняла для тимчасового проживання квартиру №4 ДОС 2 (арк.с.19).

Однак,відповідно до довідок ДУ №2 КЕЧ Ялтинського району від 11.12.1986 р. №613 та від 01.02.1993 р. №78, ОСОБА_3 прописана та проживає у квартирі АДРЕСА_3, особистий рахунок відкритий на ОСОБА_6, будинок є аварійним відповідно до акту від 15.12.1978 р.(арк.с.100,101).

Згідно відомостей, що містяться в довідках ДУ №2 КЕЧ Ялтинського району від 11.12.1986 р. №613 та від 01.02.1993 р., вказаний будинок є аварійним, знаходився на балансі КЕЧ Ялтинського району.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивачем не надано жодних доказів виникнення у неї права проживання та користування квартирою АДРЕСА_1 (ДОС 2).

Твердження ОСОБА_3 про існування на момент зайняття спірного приміщення відповідного дозволу командування військової частини на зайняття службового житла, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем не доведено існування рішень житлових органів про надання їй житла та видачу ордеру. З пояснень позивача вбачається,що на квартирному обліку у військовій частині за місцем проходження служби остання не перебувала.

Відповідно до довідки б/н та відповіді від 23.08.2012 р. ОСОБА_3 перебувала на квартирному обліку при виконавчому комітеті Севастопольської міської Ради в період з 2.07.1985р. по 1993 роки,складом сім'ї - 2 особи, знята з квартирного обліку 28.11.2011 року відповідно до рішення Севастопольської міської державної адміністрації № 1256-р (арк.с.102,104). Факт того, що позивач не перебуває на квартирному обліку підтверджується довідкою Севастопольської міської державної адміністрації від 24.09.12 р. (арк.с.103).

рішення про зняття з квартирного обліку позивачем не оскаржене.

Наявність реєстрації ОСОБА_3 у спірній квартирі за рішенням суду, договорів про оплату комунальних послуг з огляду на вимоги житлового законодавства України не являються підтвердженням виникнення права користування спірним приміщенням.

Аналізуючи докази по справі, враховуючи, що колегію суддів було роз'яснено сторонам право надання доказів, відповідно до ст. 10 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції без належного правового обґрунтування прийшов до висновку про правомірність зайняття житлового приміщення позивачем та визнав за нею право користування житловим приміщенням всупереч вимогам ст.58 ЖК УРСР.

Матеріали справи не містять в собі належних доказів, які підтверджували права ОСОБА_3 на зайняття квартири АДРЕСА_1.

Посилання в позові на постанову Нахімовського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2007 року щодо зобов'язання будинкоуправління №2 військової частини Ф4515 КЕЧ Ялтинського району провести перереєстрацію ОСОБА_3 за спірною адресою, колегія суддів не може прийняти до уваги, так як дане рішення, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не має преюдиційного значення, оскільки не свідчить про поселення позивача згідно до ст. 58 ЖК України.

Сам по собі факт тривалого проживання ОСОБА_3 у спірній квартирі не свідчить про набуття позивачкою права на житлову площу.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_3 права користування спірною квартирою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_3, не врахував викладених вище обставин справи, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції на підставі п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи позивача щодо перебування на квартирному обліку у військової частині та отриманні нею житлової площі відповідно до діючого порядку не підтверджені жодним доказом.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ст. 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу Севастопольської міської державної адміністрації - задовольнити.

рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 29 вересня 2011 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації про визнання права користування житлом.

рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя Т.П. Колбіна