Справа № 2/2506/1559/11 

Провадження № 22-ц/2590/2577/2012 

Головуючий у I інстанції - Кулініч Ю. П.

Категорія - цивільна 

Доповідач - Бойко О. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.суддів:Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.при секретарі:Зіньковець О.О.за участю:сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 липня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 липня 2011 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_5 за договором позики від 10.06.2008 року в сумі 149757 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 03.01.2007 року виконавчим комітетом Чернігівської міської ради, шляхом продажу ОСОБА_6 за початковою ціною 140000 грн. із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_5 і ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 у відшкодування судових витрат по 808 грн. 79 коп. з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати заочне рішення і ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Доводи скарги зводяться до того, що суд порушив ст. 10 ЦПК України, так як відповідач, в силу того, що суд розглянув справу без його участі, був позбавлений висловити свою позицію та заперечення щодо позову.

Не встановив суд розмір повернутих позивачу коштів, який складає 62419 грн., та відповідно залишок боргу повинен складати 73931 грн., які він був готовий сплатити позивачу в повному обсязі.

Що стосується 28407 грн., які вимагає позивач, як відсотки, то між сторонами, як зазначає апелянт, такої домовленості не існувало, адже це б суперечило вимогам Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) , оскільки фізична особа не має право отримувати прибутку з послуг по наданню коштів в кредит. Крім того, зазначена обставина підтверджується і самим текстом розписки, де зазначається, що ОСОБА_5 зобов"язується повернути лише основну суму боргу.

Звертає увагу і на ту обставину, що ним здійснювались регулярні виплати сум боргу до певного часу, після чого декілька місяців за обставин, що не залежали від нього, він не мав можливості вчасно вносити необхідні суми платежу, проте, з часом він відновив перекази, але позивач відмовився їх отримувати.

У судовому засіданні апелянт, його представник, відповідачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити.

Позивач та його представник апеляційну скаргу не визнали, просили в її задоволенні відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.06.2008 року ОСОБА_6 і ОСОБА_5 уклали договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 отримав позику в сумі 13635 грн. на строк до 10.06.2010 року зі сплатою відсотків в загальній та обумовленій договором сумі - 28407 грн. 40 коп. (а.с. 9).

В забезпечення виконання зобов"язання ОСОБА_6 і ОСОБА_8 10.06.2008 року уклали договір іпотеки, згідно якого позивач отримав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_8. Заставна вартість предмета іпотеки була визначена в сумі 140000 грн. (а.с. 10-12).

Як свідчать обставини даної справи, відповідач належним чином своїх зобов"язань за договором позики не виконував, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 121350 грн. за позикою та 28407 грн. 40 коп. по відсотках, а всього 149757 грн..

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст.590 Кодексу заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі, коли зобов"язання не буде виконано у встановлений строк, якщо інше не передбачено договором або законом.

Також, право заставодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки передбачено і Законом України "Про іпотеку" (898-15) , відповідно до приписів якого, у разі порушення умов іпотечного договору іпотекодаржатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення з вказівкою які саме зобов"язання порушені із зазначенням вимоги виконати порушене зобов"язання у не менш, як 30-денний строк та з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.

У випадку невиконання цих вимог у наданий строк, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Так, статтею 38 зазначеного Закону передбачено, що звернення стягнення проводиться на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса. Задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється шляхом надання права продати предмет іпотеки третій особі.

Виходячи з того, що право ОСОБА_6, як іпотекодержателя, на звернення стягнення у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов"язань, чітко передбачено і договором іпотеки, і Законом України "Про іпотеку" (898-15) , а також беручи до уваги, що ОСОБА_5 своїх зобов"язань належним чином не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість, процедура письмового повідомлення з вимогою погасити борг позивачем була дотримана, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача.

Отже, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 шляхом її продажу із застосуванням процедури продажу, передбаченою ст. 38 Закону України "Про іпотеку", є законним і таким, що скасуванню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач періодично сплачував позивачу кошти шляхом здійснення переказів, в зв"язку з чим борг залишився лише в сумі 73931 грн., не можуть бути взяті до уваги апеляційним судом, оскільки достовірних доказів про те, що ОСОБА_6 отримував зазначені перекази, в матеріалах справи відсутні.

Посилання апелянта на відсутність в договорі позики умов щодо сплати відсотків, спростовуються самим договором позики, в якому чітко передбачені умови та суми погашення основної суми боргу та відсотків в загальній сумі 28407 грн. 40 коп..

Договір був підписаний обома сторонами, а отже, обидві сторони, в тому числі і позичальник, погодились з усіма його умовами, в зв"язку з чим останній зобов"язаний погасити заборгованість в повному обсязі.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування вірного по суті судового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 325 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 21 липня 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.