1490/3627/12 Про звернення стягнення на предмет іпотеки - 19.09.2012 Прийняття

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Галущенка О.І.,

суддів Довжук Т.С., Коломієць В.В.,

при секретарі Белеверя В.А.,

за участю: представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2012 року, ухвалене за позовом

публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»

(далі - ПАТ «Кредитпромбанк»)

до

ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

третя особа - ОСОБА_7,

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

У квітні 2011року ПАТ «Кредитпромбанк» звернулось з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позивач вказував, що 28 серпня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», яке надалі було перейменовано у ПАТ «Кредитпромбанк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №28.3/596-КМК-06, за яким позивач відкрив останньому траншеву кредитну лінію в межах загальної суми 100000 грн., строком до 22 серпня 2011 року, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути надані кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними на умовах, передбачених договором. Підставою для надання кредитів є додаткові угоди сторін, в яких вказується сума кредиту, строк та процентна ставка. 22 серпня 2007 року між банком та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, відповідно до п.1.1. якої була встановлена процедура та умови надання банком в майбутньому кредитів в рамках траншевої кредитної лінії в межах загальної суми 250000,00грн. За додатковою угодою від 4 вересня 2008 року до кредитного договору ВАТ «Кредитпромбанк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 140000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 26.0% річних.

Також 28 серпня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2381. 22 серпня 2007 року сторонами була укладена додаткова угода до іпотечного договору, якою були внесено зміни щодо предмету договору іпотеки, заставної вартості іпотечного майна та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки.

Посилаючись на порушення ОСОБА_3 своїх зобов'язань за кредитним договором, що призвело до заборгованості, яка станом на 21 березня 2011 року складає 278175грн.77коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 140000грн., заборгованість за процентами 46596грн.57коп., пеня - 91579грн.20коп., просили звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні 249975грн., за рахунок чого погасити заборгованість за кредитним договором у вищевказаній сумі. Крім того позивач просив стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2012 р. позов задоволено. Також стягнуто з відповідачів на користь позивача по 455грн. судових витрат з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати, ухвалити нове, яким в позові відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 28 серпня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк», яке надалі було перейменовано у ПАТ «Кредитпромбанк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір №28.3/596-КМК-06, за яким позивач відкрив останньому траншеву кредитну лінію в межах загальної суми 100000 грн., строком до 22 серпня 2011 року, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався повернути надані кредитні кошти і сплатити проценти за користування ними на умовах, передбачених договором. Підставою для надання кредитів є додаткові угоди сторін, в яких вказується сума кредиту, строк та процентна ставка. 22 серпня 2007 року між банком та відповідачем була укладена додаткова угода №1 до кредитного договору, відповідно до п.1.1. якої була встановлена процедура та умови надання банком в майбутньому кредитів в рамках траншевої кредитної лінії в межах загальної суми 250000,00грн. За додатковою угодою № 28.3/596-КМК-06 ДУ7 від 4 вересня 2008 року до кредитного договору ВАТ «Кредитпромбанк» надав ОСОБА_3 кредит в сумі 140000,00 грн. зі сплатою за користування кредитними коштами 26.0% річних, строком до 6 вересня 2010 року.

28 серпня 2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором позивачем з ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 був укладений договір іпотеки квартири АДРЕСА_1, що належить відповідачам на праві спільної часткової власності, відповідно до якого іпотекою забезпечується обов'язки за вищевказаними кредитним договором та додатковою угодою до нього. Іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_8 за реєстровим №2381. 22 серпня 2007 року сторонами була укладена додаткова угода до іпотечного договору, якою були внесено зміни щодо предмету договору іпотеки, заставної вартості іпотечного майна та процедури звернення стягнення на предмет іпотеки. Зокрема, сторони домовились, що розмір основного зобов'язання, виконання якого забезпечуються іпотекою, складає 250000грн., за порушення зобов'язань за кредитним договором встановлена пеня: у разі прострочення до 10 календарних днів - 5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, у разі прострочення понад 10 календарних днів - 10% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення. Заставна вартість майна складає 249975грн. (а.с. 30-32).

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. А згідно з вимогами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такий самій кількості, такого самого роду та такої саме якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Кредитодавець свої зобов'язання виконав повністю та видав позичальнику обумовлену договором суму.

Між тим, в порушення умов договору і наведених положень закону, ОСОБА_3 щомісячні платежі по погашенню кредиту та процентів сплачував не регулярно та не в повному обсязі.

Визначаючи розмір заборгованості суд вірно зазначив, що, відповідно до наданих розрахунків банку станом на 21 березня 2011 року утворилась заборгованість за тілом кредиту в розмірі 140000грн., заборгованість за процентами (за ставкою 26%) в розмірі 46596грн.57коп.

Пунктом 7.1 кредитного договору за порушення зобов'язань за кредитним договором встановлена пеня: у разі прострочення до 10 календарних днів - 5% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення, у разі прострочення понад 10 календарних днів - 10% від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на 21 березня 2011 року розмір пені, розрахований відповідно до п.7.1. кредитного договору складає 6 372 620грн.57коп. (а.с. 174-177).

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивні, цивільного судочинства (ст. 11 ЦПК України) при визначенні розміру заборгованості ОСОБА_3 по пені суд правильно визначив її у розмірі 91579грн.20коп., тобто, у межах позовних вимог ПАТ «Кредитпромбанк».

Відповідно до ст. 589 ЦК України та ч.1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Листами від 17.12.2010р. позивачем відповідачам були направлені вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги (а.с. 37-44).

За таких обставин, суд, задовольняючи позов, правильно керувався тим, що оскільки за кредитним договором ОСОБА_3 не виконав умови укладеного з ВАТ «Кредитпромбанк» кредитного договору, позивач має право задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому судом вірно врахована співмірність заборгованості ОСОБА_3 (278175грн.77коп.) із заставною вартістю іпотечного майна (249975грн.).

Доводи апелянта про підвищення позивачем процентної ставки в односторонньому порядку є безпідставними, оскільки заборгованість по процентам розрахована відповідно до умов, визначених додатковою угодою № 28.3/596-КМК-06 ДУ7 від 4 вересня 2008 року, за ставкою 26 % річних.

Також не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що рішенням Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» від 13.02.2012р. з ОСОБА_3 та ОСОБА_7 стягнуто в солідарному порядку заборгованість за вищевказаними кредитним договором та додатковими угодами до нього, оскільки заборгованість дотепер не погашена, а тому дані обставини не перешкоджають позивачу скористатися своїм правом одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.

Посилання апелянта на те, що звернення стягнення на іпотечне майно, заставна вартість якого є нижчою ніж загальна сума заборгованості за кредитним договором, суперечить вимогам ч.1 ст.11 Закона України «Про іпотеку» щодо обсягу відповідальності майнового поручителя перед іпотекодержателем, є необґрунтованими, оскільки пов'язані з помилковим тлумаченням апелянтом законодавчих норм та змісту рішення суду першої інстанції. З цих же підстав не заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що оскаржуваним рішенням суд фактично одночасно звернув стягнення на предмет іпотеки та стягнув суму заборгованості за кредитним договором.

Також є безпідставними заперечення апелянта щодо встановлення судом початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження на рівні 249975грн., оскільки при її визначенні суд обґрунтовано виходив з заставної вартості іпотечного майна, визначеною сторонами у додатковій угоді до іпотечного договору. Доказів того, що зазначена судом початкова ціна є нижчою за 90 відсотків дійсної вартості предмета іпотеки апелянтом не надано.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновки суду першої інстанції.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення, судова колегія, дійшла висновку, що воно відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, а тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 липня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.