Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області

у складі : головуючого - судді Мацунича М.В.

суддів : Дроботі В.В., Власова С.О.

з участю секретаря : Балаж Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Воловецького районного суду від 10 серпня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, -

2 березня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. До укладення договору важко хворіла, а при консілярному обстеженні лікарів було рекомендовано направити в Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. Амосова М.М. АМН України для оперативного лікування. Оскільки для лікування були відсутні кошти то для їх отримання в банку необхідно було під заставу передати майно. А для цього, ОСОБА_1 вимагав укласти на його користь договір купівлі-продажу, щоб мати можливість повернути кредит. Бажаючи вилікуватись та перебуваючи у важкому хворобливому стані, і підписала договір купівлі-продажу. Проте із часом стан здоров'я нормалізувався без оперативного лікування. Використавши таку ситуацію у власних цілях, ОСОБА_1 відмовляється повернути квартиру, оскільки не заставляв майно, а грошей від нього не отримувала. За цих обставин і просила задовольнити позовні вимоги.

рішенням Воловецького районного суду від 10 серпня 2012 року позовні вимоги задоволено.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали на рішення суду, апеляційну скаргу в якій клопочуть перед апеляційною інстанцією стосовно його скасування та ухвалення нового рішення про відмову в позові. Мотивують свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено вимоги норм процесуального законодавства та неправильно застосовано норми матеріального права.

У судовому засіданні апеляційної інстанції апелянти ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та представник відповідача в особі ОСОБА_4 підтримали вимоги апеляційної скарги й просили задовольнити таку з наведених у ній підстав.

Позивачка ОСОБА_3 та її представник в особі ОСОБА_5 заперечили вимоги апеляційної скарги та просили відхилити таку.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального й процесуального права при винесенні оспорюваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є, рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є, рішення, ухвалене на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених, тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте в супереч вимог ч. 2 ст. 233 ЦК України, рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим у цілому, та через це підлягає зміні.

Наявними в матеріалах справи виписками з історії хвороби підтверджується факт захворювання ОСОБА_3 з 11 січня 2011 року, та в цей період знаходилась у вкрай важкому стані (із неблагонадійним прогнозом), а.с. 9-12.

Таким чином, укладаючи договір купівлі-продажу 02.03.2011 року, ОСОБА_3 перебувала під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки через це відчужувала єдине для себе житло.

Установивши дані обставини, суд першої інстанції з підстав передбачених ч. 1 ст. 233 ЦК України й визнав договір купівлі-продажу, недійсним.

Окрім цього, суд першої інстанції, вважав, що правочин вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах є нікчемним правочином (ч. 2 ст. 215 ЦК), а тому, наслідки недійсності нікчемного правочину можуть бути застосовані за вимогою заінтересованої особи. А позаяк такої вимоги позивачка не заявляла, а тому відсутні підстави для застосування вимог ст. 216 ЦК України.

Проте, визнаючи спірний правочин недійсним, суд першої інстанції повинен був застосувати наслідки, встановлені ст. 216 ЦК України, виходячи з вимог ч. 2 ст. 233 ЦК України.

Як слідує зі змісту ч. 3 ст. 215 ЦК, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із цього слідує, що правочин вчинений особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, відноситься до оспорюваного правочину, оскільки недійсність правочину прямо не встановлена законом, ч. 1 ст. 233 ЦК України.

А відтак, необхідно застосувати до даного спірного правочину, правові наслідки недійсності правочину, що полягає в зобов'язанні кожної сторони повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, ч. 1 ст. 216 ЦК України.

ОСОБА_3 заперечувала ту обставину, що вона отримувала від ОСОБА_1 будь-які гроші за квартиру. Однак таке твердження не узгоджується зі змістом п. 4 Договору купівлі-продажу від 02.03.2011 року в якому зазначено, що грошові кошти в сумі 38716 грн. ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_3 до підписання цього договору повністю, а.с. 4. У цій частині, позивачка не оскаржувала умови цього Договору за його безгрошів'я.

Аналізуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в цілому не відповідає вимогам норм процесуального й матеріального права, а це у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, що полягає в доповненні резолютивної частини, шляхом зазначення висновку суду по суті позовних вимог.

Ураховуючи вищенаведене та керуючись вимогами статей 307, 309, 314, 316 і 319 ЦПК України, апеляційний суд -,

апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, задовольнити частково.

рішення Воловецького районного суду від 10 серпня 2012 року змінити, доповнивши резолютивну частину абзацом наступного змісту.

Допустити двосторонню реституцію. Відновити за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1, стягнувши з неї на користь ОСОБА_1 вартість цієї квартири в сумі 38716 гривень.

А в решті, рішення суду залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання ним законної сили.