2-910/2011 Про стягнення шкоди завданої злочином - 18.09.2012 Прийняття

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої злочином,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року,

із зазначеним позовом до ОСОБА_3 про стягнення шкоди завданої злочином ОСОБА_2 звернулась в суд 1 вересня 2011 року.

Зазначала, що 29 квітня 2011 року біля 19 годині на території домогосподарства розташованого по АДРЕСА_1 Немирівського району Вінницької області ОСОБА_3 наніс їй тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, саден по лівій половині обличчя, забою м'яких тканин грудної клітки зліва, які відносяться до категорії середніх тілесних ушкоджень.

ОСОБА_3 було звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого статтею 128 КК України внаслідок акту амністії.

ОСОБА_2 зазначала, що кримінальними діями ОСОБА_3 їй завдано матеріальної та моральної шкоди, у зв'язку з чим просила стягнути з ОСОБА_3 330,44 грн. матеріальної шкоди, 50000 грн. моральної шкоди та щомісячну доплату сумі 200 грн. внаслідок втрати працездатності. Для встановлення втрати працездатності просила призначити комісійну судово-медичну експертизу.

рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року зазначений позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 330 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 4000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди та 375 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а всього стягнути 4702 грн. 40 коп.

Вирішено стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 233 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування 25% стійкої втрати її загальної працездатності до часу повного відновлення працездатності ОСОБА_2

У апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити та відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення щомісячних виплат в розмірі 233 грн. 40 коп. в зв'язку з втратою загальною працездатністю.

У письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 вказує, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи із наступного

Відповідно частинам 1 та 2 статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Апеляційний суд переглядає цю справу в межах вимог апеляційної скарги та її доводів, відповідно до правил статті 303 ЦПК України, а тому розглядається питання лише щодо вирішення вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 25 % стійкої втрати її загальної працездатності, правильність застосування норм матеріального права при вирішенні цього питання, та правильність розрахунку.

Оскаржуване рішення суду, в межах його оскарження, про стягнення на користь ОСОБА_2 щомісячно 25% стійкої втрати загальної працездатності в розмірі 233, 4 грн. законним і обґрунтованим визнати не можна, оскільки суд не виконав всі вимоги цивільного судочинства та допустив неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що встановлені обставини справи не дають підстав для застосовування закону, за яким розрахунок 25 % стійкої втрати загальної працездатності ОСОБА_2 має розраховуватися виходячи із розміру пенсії та що законодавець не пов'язує цей розрахунок з розміром пенсії, колегія суддів знайшла обґрунтованими.

Так, судом встановлено і не заперечується сторонами у справі, що 29 квітня 2011 року біля 19 годині в смт. Брацлав Немирівського району на території домогосподарства, яке розташоване по АДРЕСА_1, ОСОБА_3 наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 у вигляді закритого перелому променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням, саден по лівій половинні обличчя, забою м'яких тканин грудної клітки зліва, які відносяться до категорії середніх тілесних ушкоджень.

Розслідування кримінальної справи завершено ухваленням постанови Немирівським районним судом Вінницької області від 15 серпня 2011 року, якою ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за скоєння злочину передбаченого статті 128 КК України на підставі пунктів «е», «є» статті 1 Закону України «Про амністію у 2011 році», а провадження у кримінальній справі закрито відповідно до пункту 4 частини 1 статті 6 КПК України (а.с. 10).

Цивільний позов у кримінальній справі не вирішувався.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи №78 від 17 травня 2012 року втрата загальної працездатності внаслідок отримання тілесних ушкоджень позивачці визначено 25% стійкої втрати загальної працездатності (а.с.112-114).

Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 25 % стійкої втрати її загальної працездатності та обраховуючи цей розмір у грошах в сумі 233,4 грн., суд виходив з того, що цей розмір слід обраховувати з середнього розміру пенсії за шість місяців, а тому, виходячи із загальної суми пенсії за 6 місяців - 5602, 46 грн. середній розмір пенсії становить 933, 7 грн. від якого 25 % становить 233,43 грн.

Проте при вирішенні цього питання судом неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в частині цих вимог. До того ж при вирішенні зазначених вимог суд належно не обґрунтував своїх висновків, не зазначив у рішенні за якою саме статтею, абзацом, частиною статті ЦК України (435-15) , чи іншого акту законодавства, він вирішив вказані вимоги.

За встановлених судом обставин при вирішенні зазначених вимог слід застосовувати правила частин 1, 2 та 3 статті 1195 ЦК України.

Оскільки встановлено, що ОСОБА_2 на момент завдання їй шкоди не працювала (була непрацездатна), тому в силу правил частини 2 статті 1195 цього Кодексу розмір відшкодування слід визначати виходячи із мінімальної заробітної плати, а не з середньої пенсії за 6 місяців, як це вирішив суд першої інстанції.

Оскільки відповідно до статті 22 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік» № 2857-VІ від 23 грудня 2010 року середній заробіток установлений в розмірі 960 грн. на період з 1 квітня по 1 жовтня 2011 року, то розрахунок стягнення слід проводити саме з цієї суми. 960 грн. х 25% = 240 грн.

Отже щомісячний розмір відшкодування позивачці 25 % втрати загальної працездатності становить 240 грн., які слід стягувати з відповідача ОСОБА_3 за цим рішенням.

Виходячи із зазначеного вище рішення суду у зазначеній частині підлягає зміні шляхом збільшення стягуваної суми з 233,4 грн. до 240 грн.

В решті рішення зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.3, п.4, 314 ч.2, 316 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів,

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 23 липня 2012 року у цій справі змінити в частині розміру стягнення щомісячно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 233,4 грн. збільшивши його до 240 (двісті сорок) грн.

В решті рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.