1190/296/12 Про стягнення заборгованості за кредитним договором, та зустрічні вимоги щодо визнання недійсними змін до кредитного договору - 05.09.2012 Прийняття

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»про визнання недійсними змін до кредитного договору, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2012 року і

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2012 року задоволено позов публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості. З відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк»стягнуто заборгованість за кредитним договором № KGMDAW02000530 від 24 квітня 2007 року у розмірі 26 576,42 грн. та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТКБ «ПриватБанк»про визнання недійсними змін до кредитного договору.

Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду як такого, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і просить ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог та задовольнити його зустрічний позов.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_3 та адвоката ОСОБА_4, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника ПАТ КБ «ПриватБанк», Бистрова С.А., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, в межах визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Судом встановлено, що 24.04.2007 року між закритим акціонерним товариством «ПриватБанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», і ОСОБА_3 укладено кредитний договір № KGMDAW020005308, за умовами якого банк надав відповідачу кредит у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 54 621,68 грн. на строк до 24.04.2014 року для придбання автомобіля DAEWOO та 17018,96 грн. на сплату страхових платежів, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Погашення заборгованості за цим договором здійснюється шляхом щомісячного внесення відповідачем платежу у розмірі 1 170,83 грн. (а.с.6-7).

Забезпечення виконання позичальником зобов'язання за цим договором забезпечувалося договором застави автомобіля DAEWOO.

В порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково, у зв'язку з чим станом на 12.04.2011 року має заборгованість за кредитом в сумі 26 576,42 грн., з яких: 22245,94 грн. - борг за кредитом, 3 403,96грн. -проценти за користування кредитом, 467,70 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором та 458,82 грн. -заборгованість по комісії за користування кредитом

Відповідно до положень ч.1 ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що суд дійшов правильного висновку про порушення відповідачем зобов'язань, покладених на нього кредитним договором та ч.1 ст. 1054 ЦК України і обґрунтовано, стягнув з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 26 576,42 грн. заборгованості за кредитним договором № KGMDAW020005308 від 24.04.2007 року.

Суд правильно відмовив відповідачу у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними змін до кредитного договору в частині збільшення процентної ставки за користування кредитом до 27,48 % річних, оскільки його доводи не ґрунтуються на нормах матеріального права та доказах і спростовуються встановленими судом обставинами.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 30 березня 2012 року (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» в п.28 роз'яснив, що при вирішенні питання щодо правомірності підвищення процентної ставки згідно зі статтею 1056-1 ЦК у зв'язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ (661-17) «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суди мають виходити з того, що цей закон набрав чинності з 10 січня 2009 року.

Виходячи із закріпленого Конституцією України (254к/96-ВР) принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58), всі рішення банку в будь-якій формі (постанова, рішення, інформаційний лист) щодо підвищення процентної ставки в односторонньому порядку є неправомірними лише з 10 січня 2009 року ( Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (v001p710-99) у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Судом з'ясовано, що рішення про підвищення з 01 лютого 2009 року процентної ставки до 27,48% річних банком прийняте у грудні 2008 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (v0005740-12) , про що відповідачу 25 грудня 2008 року та 06.01.2009 року були направлені листи-повідомлення та запропоновано у разі незгоди з розміном нової процентної ставки погасити заборгованість за кредитом в повному обсязі за старою процентною ставкою (а.с.53). Відповідач не заперечував проти того, що вказані листи ним були отримані. Заперечень щодо збільшення розміру процентної ставки він на адресу позивача не надав. Тому банк правомірно відповідно до умов кредитного договору в односторонньому порядку збільшив розмір відсотків за користування кредитом. При цьому положення п. 2.3.1 кредитного договору банком порушені не були.

У зв'язку із наведеним, не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі та доказах, обставини, викладені в ній, судом першої інстанції досліджувалися та перевірялися і визнані безпідставними.

Рішення суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 313- 315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 29 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.