22-ц-4403/12 Про стягнення суми заборгованості за кредитним договором - 04.09.2012 Прийняття

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.,

суддів: Полякова О.З.,

Кухаря С.В.,

при секретарі: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УніКредитбанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором,

У лютому 2012 року ПАТ «УніКредитбанк»звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.07.2008 року між ПАТ «УніКредитбанк»та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит №MRTG 000000013875, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 30 000 доларів США на строк до 24 липня 2038 року зі сплатою 12,4 % річних з цільовим призначенням на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.

Однак, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість у ОСОБА_3 станом на 16.11.2011 року складала 249391,45 грн., з яких: 44,4 доларів США заборгованість по поверненню кредиту; 1239, 2 доларів США заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом з урахуванням підвищеної процентної ставки, яка застосовується з моменту прострочення платежу до його погашення; 29954,76 доларів США - заборгованість, що стягується достроково; крім того, штраф у розмірі 200 грн. за невиконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів.

Крім того, у забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено 24.07.2008 року договір поруки.

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів суму заборгованості 249391,45 грн.

рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «УніКредитБанк»заборгованість у сумі 249591,45 грн. і судовий збір з кожного з відповідачів у розмірі 1248 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_2 звернулась до суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в частині стягнення коштів з неї та ухвалити нове рішення, згідно якого вимоги ПАТ «УніКредитБанк» задовольнити частково.

Решта рішення не оскаржувалась.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для часткового скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 24.07.2008 року між ПАТ «УніКредитбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про іпотечний кредит №MRTG 000000013875, відповідно до якого ОСОБА_3 було надано кредит у сумі 30 000 доларів США на строк до 24 липня 2038 року зі сплатою 12,4 % річних з цільовим призначенням на придбання нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.

Однак, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, несвоєчасно та не в повному обсязі погашав кредит та відсотки за користування кредитом.

Заборгованість у ОСОБА_3 станом на 16.11.2011 року складала 249391,45 грн., з яких: 44,4 доларів США заборгованість по поверненню кредиту; 1239, 2 доларів США заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом з урахуванням підвищеної процентної ставки, яка застосовується з моменту прострочення платежу до його погашення; 29954,76 доларів США - заборгованість, що стягується достроково; крім того, штраф у розмірі 200 грн. за невиконання зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів.

Крім того, у забезпечення виконання своїх зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 було укладено 24.07.2008 року договір поруки (а.с. 33-34).

3 вересня 2009 року між ПАТ «УніКредитбанк» та ОСОБА_3 була укладена угода про внесення змін і доповнень №1 до договору про іпотечний кредит №MRTG 000000013875 від 24.07.2008 року, відповідно до якої з 2 вересня 2010 року сплата річних відсотків за договором збільшується з 12,4% до 12,6%, окрім того цією угодою визнано таким, що втратив чинність графік погашення кредиту (додаток №1 до кредитного договору) та викладено його в новій редакції (а.с. 39).

Письмова згода поручителя на укладення вказаної додаткової угоди в матеріалах справи відсутня.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя.

Банк не заперечує те, що обсяг відповідальності поручителя збільшився відповідно до умов угоди від 3 вересня 2009 року, яка ним не підписувалась.

Однак Банк посилається на те, що згода поручителя на збільшення обсягу відповідальності фактично була надана ним при укладенні 24.07.2008 року договору поруки, а саме в п. 1.1. договору поручитель поручається перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит №MRTG 000000013875 від 24.07.2008 року та додатковими договорами (угодами) до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Однак, відповідно до п. 22 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року (v0005740-12) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Фактично при укладенні договору поруки поручитель поручався відповідати за виконання зобов'язань в тому обсязі який він взяв на себе на момент укладення договору, виходячи з положень викладених в п. 1.1. договору поруки поручитель фактично лише надав згоду на можливе в майбутньому укладення додаткових договорів (угод) до договору іпотечного кредиту і це не передбачало само по собі згоду поручителя на конкретне збільшення обсягу його відповідальності так і на укладення цих договорів (угод) без згоди поручителя.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, обставини справи, умови договорів колегія суддів дійшла до висновку про те, що збільшення обсягу відповідальності поручителя у порівнянні з основним зобов'язанням відбулось без його згоди та є підставою для припинення поруки.

Тому рішення суду в частині стягнення заборгованості з поручителя підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові в цій частині.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13 червня 2012 року у цій справі скасувати в частині стягнення заборгованості та судових витрат з ОСОБА_2 та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «УніКредитбанк»до ОСОБА_2 відмовити.

Решту рішення залишити без змін.

рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.